ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА МАЙБУТНІХ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ: ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Анотація

Метою статті є обґрунтування особливостей організації педагогічної практики майбутніх докторів філософії. Авторами використано методи аналізу, узагальнення результатів спостереження. Основний матеріал присвячено тому, що наводяться аргументи для оновлення організації освітнього процесу в аспірантурі, доводиться, що педагогічна (асистентська) практика має велике значення в науково-професійній підготовці здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти. У статті робиться акцент на тому, що навчання в аспірантурі є третім рівнем вищої освіти, що закріплено в державних нормативних документах, і це викликає кардинальні зміни в організації освітнього процесу. Тому оновлення змісту, форм і методів освіти майбутніх докторів філософії зумовлено низкою викликів до значних змін підготовки здобувачів в аспірантурі. Зокрема, автори спираються на внесені оновлення до «Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти … освітньо-наукова програма на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти – єдиний комплекс освітніх (навчальних дисциплін, індивідуальних завдань, практик, контрольних заходів тощо) та наукових (проведення наукового дослідження, написання наукових публікацій, виступи на конференціях тощо) компонентів, спрямованих на досягнення передбачених такою програмою результатів навчання, підготовки та публічного захисту дисертації, що дає право на отримання визначеної кваліфікації» (Порядок, 2023). Таким чином, освітні програми підготовки докторів філософії мають бути інноваційними як за змістом, так і за формами організації науково-педагогічної діяльності здобувачів. Ураховуючі сучасний воєнний стан, програми мають бути індивідуалізовані, наближені до темпу учіння й активності здобувачів. У статті наводиться структурна модель практичного складника освітньої програми, що, на нашу думку, відіграє ключову роль у формуванні академічної підготовки здобувачів. Підкреслюється, що нові аспекти освітнього середовища принципово важливі для формування дослідницьких навичок, кар’єрного зростання в майбутньому та встановлення ідентичності викладача вищого освітнього закладу в рамках концепції трисуб’єктної дидактики. Пріоритетним завданням практики є шліфування досвіду теоретичної і практичної підготовки майбутніх докторів філософії. Висновки. Практика є важливим складником у системі підготовки майбутніх докторів філософії та дійовим інструментом формування сучасного викладача вищого освітнього закладу. Проведення практики вимагає від організаторів високої відповідальності за кінцевий результат, а прогнозування і планування як змісту, так засобів має носити інноваційний характер.