ДІАЛОГІЧНЕ МИСЛЕННЯ ЯК ПЕДАГОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН: АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу феномена «діалогічне мислення». Актуальність дослідження зумовлена трансформаціями освітнього простору, які вимагають розвитку в дітей уміння критично мислити, висловлювати власні судження, сприймати різні позиції та вступати у конструктивний діалог. На основі аналізу наукових джерел окреслено міждисциплінарний характер вивчення діалогічного мислення, що інтегрує філософський, психологічний, комунікативний та педагогічний виміри. Визначено основні наукові підходи: філософсько-методологічний, у межах якого діалог розглядається як механізм смислотворення та взаємодії протилежних позицій; психологічний, де діалогічність трактується як чинник розвитку когнітивних процесів, креативності та емоційно-смислової сфери; педагогічний, що акцентує на структурах дидактичного діалогу й потенціалі діалогічної педагогіки. У статті уточнено зміст поняття «діалогічне мислення», яке визначено як інтегровану когнітивно-комунікативну здатність особистості сприймати, співвідносити та інтерпретувати різні позиції, вступати у смислотворчу взаємодію, генерувати нові судження та здійснювати аналіз, узагальнення, прогнозування й критичне осмислення інформації. Методологічну основу становлять системний, порівняльно-історичний та концептуально-термінологічний підходи. Зроблено висновок про необхідність посилення діалогічної складової в системі професійної освіти педагогів, що сприятиме ефективній реалізації принципів діалогічної педагогіки й створенню умов для гармонійного когнітивного та соціального розвитку дітей. Визначено перспективи дослідження, що передбачають аналіз готовності педагогів і майбутніх педагогів до формування діалогічного мислення у дітей, що дозволить не лише оцінити стан розробленості питання, а й визначити напрями подальшого удосконалення освітньої практики на ідеях діалогічної педагогіки.