ХУДОЖНЯ ОСВІТА У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ

Анотація

У даній статті йдеться про розвиток найголовніших та найбільш впливових художніх шкіл Давньої Греції у період із кінця V століття по кінець IV століття до нашої ери. У ній описано діяльність та особливості функціонування трьох художніх шкіл, а саме: сікіонської художньої школи, розташованої у північній частині пелопонеського півострова та заснованої художником-живописцем Евпомпом; фіванської художньої школи, також відомої під двома іншими назвами, такими як фівансько-аттічна школа або молодша аттічна школа, яка спочатку розташовувалась у Фівах, а згодом перемістилася до Афін та була заснована, відповідно до різних джерел, або Арістідом Молодшим, або, як гадають деякі із дослідників, Нікомахом та, на сам кінець, ефеської школи, яка територіально розміщувалася у місті Ефес та була заснована за одними версіями маляром та живописцем Зевксисом, за іншими – скульптором та маляром Евфранором. Спочатку ці школи стали відомими завдяки їхнім талановитим засновникам, але згодом, із плином часу, деякі із учнів, які отримали в них освіту, стали набагато відомішими за їхніх наставників та вчителів, і зробили не лише величезний та вагомий внесок до світової культурної спадщини, але й до ранньої педагогічної науки, не тільки навчаючи своїх учнів та вихованців, але й пишучи свої власні методологічні праці присвячені навчанню живопису та скульптурі. У такий спосіб, дана стаття знайомить нас як із мистецькою, так і з педагогічною спадщиною головних представників вищезгаданих давньогрецьких художніх шкіл, такими як художники Памфіл та Апеллес, скульптор Поліклет та багато інших. У ній викладено результати аналізу, проведеного на основі виявлення певних спільних та відмінних рис їхньої викладацької методики та показано передумови для створення описаних мистецьких та педагогічних традицій.

На жаль, більшість зібраної та проаналізованої інформації стає нам доступною не із оригінальних першоджерел, написаних їхніми авторами, а лише із робіт істориків пізніших періодів. Пліній Секунд (Другий), більш відомий, як Пліній Старший та його робота «Природнича історія» виявилися найкращим джерелом для отримання інформації на дану тематику.