МОДЕЛІ СПІВРОБІТНИЦТВА ФАХІВЦІВ У ХОДІ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ: СВІТОВИЙ ДОСВІД

Автор(и)

  • Наталія Сергіївна Щерба

DOI:

https://doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2019-89-9

Ключові слова:

учні з особливими освітніми потребами, категорії, вчитель-предметник, ассистент вчителя, досвід педагогічного співробітництва Італії, Австрії, Бельгії та США

Анотація

У статті аналізується сучасний стан запровадження інклюзивної освіти в Україні та виокремлюються найактуальніші напрями наукових досліджень, спрямованих на вирішення нагальних питань. Серед останніх, у першу чергу, неготовність педагогічних працівників до роботи з учнями з особливими освітніми потребами та їх необізнаність щодо інноваційного вітчизняного та провідного іноземного досвіду, що стосується співробітництва фахівців у ході інклюзивного навчання.

На прикладі систем середньої освіти Італії, Австрії, Бельгії та США розглянуті можливості для співробітництва вчителів масової та спеціальної школи у ході навчання усіх чотирьох категорій дітей з особливими освітніми потребами. Останні, згідно з матеріалами Саламанкської декларації, можуть спостерігатися в осіб з: інвалідністю, обдарованістю, незнанням державної мови та належністю до маргіналізованих груп осіб (тобто з несприятливого соціального середовища). Проведене дослідження дозволяє виокремити низку моделей педагогічного співробітництва.

В контексті навчання учнів з інвалідністю в Італії практикується вивчення в інклюзивних класах предметів, традиційних для спецшкіл (наприклад, азбуки Брайля, мови жестів) за умови, що в них навчаються учні з інвалідністю, які потребують їх вивчення. В Австрії в інклюзивних класах може постійно чи погодинно працювати спеціальний педагог, щоб їм допомагати. В Бельгії учні з інвалідністю мають відвідувати деякі уроки в масовій школі, додатково займаючись із фахівцями зі спецшкіл чи вчителями продовженого дня. Навчання учнів з особливими освітніми потребами трьох інших категорій ретельно вивчається в США. Традиційна модель навчання учнів, що не володіють державною мовою, “Push-In Pull-Out” (PIPO) поступово витісняється моделями співробітництва, зокрема: лідер – підтримка, командне викладання, паралельне викладання, викладання «на станціях», збагачене викладання, викладання за місцем у класі, викладання-спостереження, альтернативне викладання тощо. Ці ж моделі використовуються в навчання учнів з інвалідністю та запроваджуються в навчання обдарованих дітей.

Завантаження

Опубліковано

2020-03-03

Номер

Розділ

СЕКЦІЯ 3 ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ