ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІНГВОДИДАКТИКИ ЗА ЧАСІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2022-98-1Ключові слова:
українська лінгводидактика, історія розвитку, етапи розвитку, тенденції розвитку, напрями лінгводидактикиАнотація
Мета розвідки – дослідити особливості розвитку національної лінгводидактики як науки в період незалежності України та виокремити і охарактеризувати основні етапи розвитку сучасної лінгводидактики. Для досягнення мети використано такі методи: аналіз наукової лінгводидактичної літератури й нормативних документів (стандартів, концепцій, навчальних програм і методичних рекомендацій з вивчення української мови); теоретичне осмислення й узагальнення наукових засад досліджуваної проблеми; абстрагування й ідеалізація у виокремленні етапів розвитку сучасної лінгводидактики; індуктивно-дедуктивний метод для визначення тенденцій розвитку лінгводидактики в період незалежності України. Результати дослідження. Період становлення й розвитку національної лінгводидактики за часів незалежності України охоплює п’ять етапів. 1991–1995 роки – початок формування концептуальних засад методики навчання української мови в незалежній Україні. 1996–2000 роки – етап формування нових лінгводидактичних підходів у мовній освіті. Відбувається процес переосмислення системи навчання української мови, розуміння пріоритетності української мови як навчального предмета. 2001–2010 роки – період кризи системно-структурної методики навчання української мови й кардинального оновлення лінгводидактичних основ навчання української мови в школі й викладання мовних курсів у закладах вищої освіти. 2011–2019 роки – розвиток вітчизняної лінгводидактики під впливом загальносвітових європейських тенденцій глобалізації та цифровізації. 2020–2022 роки – етап корегування й оновлення підходів, принципів, методів, прийомів, засобів навчання і форм організації навчальних занять, пов’язаними з пандемією коронавірусної хвороби, роботою у віддаленому доступі, використанням дистанційних технологій. Висновки. Від початку 90-х років ХХ ст. по теперішній час національна лінгводидактика сформувалася як самостійна галузь педагогічної науки, що має свою методологію й закономірності. У цей період вироблено концептуальні підходи дошкільної і шкільної лінгводидактики (зокрема, для початкової школи й закладів загальної середньої освіти нового типу – ліцеїв і гімназій), лінгводидактики вищої школи, розпочато системні дослідження в річищі методики навчання української мови як іноземної. Сформовано нові напрями лінгводидактики: компетентнісно орієнтована, особистісно орієнтована, когнітивна, комунікативна, цифрова.