ПРОЦЕС СТВОРЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВСЕСТОРОННЬОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ З ООП

Анотація

Проблеми інклюзивної освіти в системі освіти останнім часом набувають особливої актуальності через збільшення кількості учнів з обмеженими можливостями здоров’я та інвалідністю. Тому є нагальна потреба знайти оптимальні шляхи побудови освітнього маршруту для учнів цих категорій. Така освітня траєкторія повинна не лише включати особливі умови, що забезпечують задоволення особливих освітніх потреб таких учнів, а й бути спрямована на успішну соціалізацію. Основним інструментом впровадження інклюзивної моделі освіти є створення якісного інклюзивного освітнього середовища, шо включає безбар’єрність, архітектурну доступність, адаптовану освітню програму, залучення спеціальних педагогів та асистента вчителя. Проте механізм впровадження цього процесу все ще триває і викликає багато питань і труднощів. Саме тому було обрано дане питання. Дослідження сучасних наукових джерел мають неоднозначність сучасної ситуації у сфері побудови та впровадження інклюзивної моделі в системі освіти та дозволили нам запропонувати можливі шляхи вирішення цих ситуацій. Узагальнено, що нині в Україні підтримка інклюзивних практик забезпечується системою законодавчих актів із декларуванням прав і свобод дітей з особливими потребами та механізмами їх забезпечення. Водночас триває процес гармонізації національного законодавства з міжнародним щодо забезпечення всіх умов для успішної інклюзивної освіти. Мета. З огляду на вищезазначене ставимо за мету з’ясувати особливості формування інклюзивного освітнього середовища та визначити його переваги для учнів з особливими освітніми потребами. Втілення даної мети вимагає визначення змісту й ознак інклюзивного освітнього середовища, а також стану дослідження даної проблеми. Методи – аналіз і синтез. Результати. В інклюзивному освітньому середовищі всі діти здатні досягати успіху. На основі всебічного аналізу літератури із цього питання наводимо такі переваги для дітей з особливими освітніми потребами: в інклюзивному середовищі діти з обмеженими можливостями демонструють вищий рівень соціальної взаємодії з іншими дітьми, які таких обмежень не мають; в інклюзивному освітньому середовищі підвищується соціальна компетентність і вдосконалюються комунікативні навички дітей з відмінними здібностями; діти з особливими потребами навчаються за складнішою й глибшою навчальною програмою, завдяки чому процес набуття вмінь і навичок протікає ефективніше, а академічні досягнення покращуються; посилюється соціальне сприйняття дітей з відмінними здібностями завдяки методиці навчання в інклюзивних школах, де воно часто відбувається у формі групової роботи. Працюючи в малих групах, діти навчаються бачити людину, а не її ваду, та починають усвідомлювати, що між ними та дітьми з обмеженими можливостями є багато спільного; дружні стосунки між дітьми з обмеженими можливостями та іншими, що таких обмежень не мають, зазвичай частіше розвиваються в інклюзивному середовищі. Дослідження довели, що діти в інклюзивному закладі мають надійніші й триваліші зв’язки з друзями, ніж діти в сегрегованому середовищі. Це особливо справедливо в ситуації, коли діти відвідують місцеву школу у своєму районі та мають більше можливостей бачитися з друзями після уроків Висновки. Таким чином, задається необхідність переходу до створення індивідуальних освітніх програм, які враховують особливості дітей, що мають обмежені можливості здоров’я, в деяких випадках збільшення термінів їх освоєння. Інклюзивне освіта не повинна витісняти традиційні форми ефективної допомоги дітям-інвалідам, які склалися і розвиваються у спеціальній освіті. Справжня інклюзія не протирічить, а зближує дві освітні системи – спільну і спеціальну, роблячи проникними межі між ними.