ПЕДАГОГІЧНІ СТРАТЕГІЇ ПІДТРИМКИ МОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ

Анотація

Мета статті – виокремити й систематизувати педагогічні стратегії, які сприяють підтримці мовної комунікації та збереженню культурної ідентичності іноземних студентів. Методи. У межах дослідження застосовано теоретичні методи для систематизації наукових підходів, що стосуються проблеми підтримки мовної комунікації та збереження культурної ідентичності іноземних студентів, а саме: категорійно-дефінітивний (термінологічний) і контекстний аналіз для окреслення контекстного взаємозв’язку понять «культурна ідентичність», «мовна комунікація», «педагогічні стратегії»; порівняльно-історичний метод, щоб порівняти різні етапи й підходи до вивчення ролі мови у формуванні культурної ідентичності іноземних здобувачів вищої освіти, що уможливило виявлення особливостей реалізації державної освітньої політики з визначеної теми. Результати. Дослідження підтвердило вирішальну роль мовної комунікації у формуванні та збереженні культурної ідентичності іноземних студентів, особливо в контексті підвищення академічної мобільності. Теоретичний аналіз праць вітчизняних і зарубіжних науковців показав, що успішна інтеграція студентів-іноземців залежить від комплексного застосування трьох педагогічних стратегій: інтеграції елементів рідної мови й культури в освітній процес закладів вищої освіти іншої країни, використання проєктних і кооперативних форм навчання іноземних студентів, а також формування мультикультурного середовища й підтримки толерантності в процесі мовної комунікації та збереження культурної ідентичності досліджуваного контингенту. Такий підхід уможливлює врахування індивідуальних культурних особливостей, підсилює мотивацію до навчання і сприяє розвитку міжкультурних компетентностей у полікультурній студентській спільноті. Висновки. Запропоновані стратегії підтвердили свою ефективність у забезпеченні стійкого зв’язку іноземних студентів із рідною культурою, водночас надаючи їм змогу успішно адаптуватися до нового освітнього середовища. Комплексне застосування цих стратегій дає змогу університетам відповідати на виклики глобалізації, сприяти взаємозбагаченню культур і розвивати толерантність серед студентів. Подальші дослідження можуть бути зосереджені на поглибленні практичного інструментарію, зокрема на розробленні програм навчальних дисциплін і міждисциплінарних проєктів, що поєднують підходи з лінгвістики, педагогіки та соціокультурних студій.