КУРС ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ СВІДОМОСТІ У МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Мета. У статті поставлено мету обґрунтувати методологічні засади викладання всесвітньої історії у вищій школі як інструменту формування історичної свідомості майбутніх учителів історії, визначити ключові компоненти цього процесу, їх взаємозв’язки та дидактичні можливості для сучасної педагогічної практики. Методи. У дослідженні застосовано метод критичного аналізу джерел, за допомогою якого було встановлено основний зміст теоретичних концепцій науковців щодо змісту феномену історичної свідомості, метод педагогічного проєктування, який дозволив передбачити вплив обраних методологічних на формування історичної свідомості майбутніх вчителів історії, та наративний підхід, за допомогою якого було проаналізовано роль світової історії як складника професійної підготовки майбутніх педагогів. Результати. Курс всесвітньої історії є важливим інструментом формування історичної свідомості майбутніх учителів історії. Кожний з компонентів історичної свідомості (когнітивний, ціннісний та емоційно-оцінний) можуть бути успішно сформовані в процесі вивчення всесвітньої історії. Передумовою цього є використання належних методологічних підходів до викладання всесвітньої історії у вищій школі, таких як мультиперспективність, компаративістика, інтердисциплінарність, проєктно-дослідницький, метаісторичний та аксіологічний принципи. За умови застосування цих підходів в може бути успішно сформована наративна компетентність та критичне мислення. В цілому успішна переорієнтація викладання курсу всесвітньої історії на формування історичної свідомості забезпечує успішне формування гуманістичних орієнтирів та академічної рефлексії майбутнього вчителя історії. Висновки. Окреслено роль курсу всесвітньої історії у формуванні історичної свідомості майбутніх учителів історії. Розкрито її вплив на основні компоненти історичної свідомості: когнітивний, ціннісний та емоційно-оцінний. Наголошено на важливості критичного мислення, наративної компетентності та здатності до морального оцінювання. Окреслено методологічні підходи до викладання – мультиперспективність, компаративістика, інтердисциплінарність, проєктне навчання та аксіологічний підхід. Успішне формування історичної свідомості визначається ключовим чинником професійної підготовки вчителя.