Збірник наукових праць «Педагогічні науки»

СУЧАСНІ ТРЕНДИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІНГВОМЕТОДИКИ: ГЛОБАЛЬНИЙ І НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИМІРИ

Сергій Аркадійович Омельчук — 2024-04-22

Мета розвідки – визначення сучасних трендів розвитку української лінгвометодики на основі розуміння глобальних викликів, що вливають на трансформування освітньої системи. Для досягнення мети використано такі методи: аналіз наукових джерел і нормативних документів (постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, концепцій, навчальних програм); теоретичне осмислення й узагальнення наукових засад досліджуваної проблеми; індуктивно-дедуктивний метод, абстрагування та ідеалізація у визначенні трендів розвитку національної лінгвометодики у 20-ті роки ХХІ ст. Результати дослідження. На визначення сучасних трендів в українській лінгвометодиці впливають чинники глобального характеру (наслідки пандемії коронавірусної хвороби, соціальні трансформації й масштабні потрясіння), національного (відповідність європейської та української освітніх систем рівневі технологічного розвитку; гібридна війна від 2014 р. й повномасштабна – від 2022 р., спотворена демографічна ситуація, освітня міграція й еміграція українців, зокрема здобувачів освіти і вчителів) характеру. Виокремлюємо п’ять трендів розвитку української лінгвометодики в сучасних реаліях: 1) трансформація української лінгвометодики; 2) міжпредметна інтеграція; 3) діджиталізація предметів мовно-літературної освітньої галузі; 4) упровадження норм нової редакції Українського правопису в шкільну мовну практику; 5) експертне оцінювання (сертифікація) професійних компетентностей учителів. Висновки. Виокремлені в розвідці тренди розвитку української лінгвометодики в 20-ті роки ХХІ ст. спрямовано на розуміння сутності трансформаційних процесів, що відбуваються в останні п’ять років у шкільній мовній освіті. Дискусія про те, як ці трендові напрями впливають на навчання української мови підлітків покоління Альфа, дасть змогу вибрати ефективні методики, змоделювати нові підходи й технології навчання, що відповідатимуть потребам наступних п’яти-десяти років. Отже, йдеться, власне, не про вдосконалення, осучаснення чи реорганізацію освітньої системи, а про її трансформацію – якісні зміни «правил гри»: підходів, принципів, методів, прийомів і засобів навчання.

ПЕДАГОГІЧНІ ЧИТАННЯ «ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ У ДІАЛОЗІ ІЗ СУЧАСНІСТЮ» (1993–2023) КРІЗЬ ПРИЗМУ СЬОГОДЕННЯ

Ольга Василівна Сухомлинська — 2024-04-22

Метою статті є аналіз матеріалів бібліографічного покажчика «Міжнародні та всеукраїнські педагогічні читання «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю» (1993–2023), у якому знайшли відображення публікації, присвячені біографії педагога, його творчій спадщині, підготовлені вітчизняними і зарубіжними авторами. Методом дослідження виступили розроблені й поширені зарубіжними (німецькими і французькими) дослідниками концепції «історії сьогодення» («історії недавнього минулого»), що оперують такими поняттями, як «подія», «свідок», «пам’ять», «соціальний запит». Їх розглянуто як певну матрицю, основу й інструмент нашого дослідження. До них були додані бібліографічний метод, а також методи класифікації та систематизації. У результаті дослідження з’ясовано, що педагогічні читання «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю» (1993–2023) не стали сингулярним явищем, натомість віддзеркалюють загальнопедагогічні тенденції періоду проголошення незалежності України (1991), показниками яких були загальна демократизація, лібералізація та диференціація суспільних процесів, які відкинули радянські ідеологічні кліше та шаблони й привернули увагу освітян до розбудови громадських організацій персоніфікованого характеру, зокрема Всеукраїнської асоціації Василя Сухомлинського, навколо яких зосереджувалася різноманітна діяльність, насамперед публікаційна. Виявлено, що загалом підготовлено й оприлюднено матеріали 30 читань, присвячених дослідженню різних аспектів творчої спадщини В. Сухомлинського, що містять 3 120 розвідок. У тексті статті кожен елемент запропонованої матриці недавньої історії: подія, свідок, пам’ять, педагогічний запит проаналізовано й конкретизовано через розкриття змісту публікаційного матеріалу, представленого у бібліографічному покажчику. Застосування системних, порівняльно-співставних та класифікаційних підходів дало змогу виокремити і проаналізувати науковий, популяризаторський та методичний складники, а також окреслити регіональні особливості матеріалів педагогічних читань. Загальний висновок: педагогічні читання, тридцятиліття яких відзначалося у 2023 р., надали змогу багатоаспектного вивчення теперішнього через недавнє минуле, започаткували й дали поштовх розвитку сухомлиністики як окремого напряму недавньої історії завдяки реінтеграції сучасного з минулого. Вони стали частиною історії вітчизняної педагогіки, а також педагогічного джерелознавства та педагогічної біографістики. Їх відмінністю та особливістю став зв’язок з актуальними потребами та проблемами, що стояли не лише перед педагогічною теорією, а й, що важливо, шкільною практикою впродовж усіх 30 років діяльності асоціації.

ФОРМУВАННЯ РОЗВИВАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

Тетяна Іванівна Молнар — 2024-04-22

Мета статті – обґрунтувати педагогічні умови формування розвивального освітнього середовища в початковій школі як чинника особистісного розвитку здобувачів початкової освіти. Методи. Застосовано комплекс методів дослідження, таких як аналіз, синтез, порівняння, дедукція, індукція, узагальнення. Результати. З’ясовано, що поняття розвивального освітнього середовища з’явилося в педагогічній та психологічній термінології лише в останнє десятиліття. Воно не має однозначного визначення та постійно еволюціонує, але більшість учених використовує його для комплексного опису специфічних особливостей навчального закладу. Визначено педагогічні умови формування розвивального освітнього середовища в початковій школі, як-от: реалізація ідеї безбар’єрності; диференціація та індивідуалізація навчання учнів; упровадження в освітній процес інноваційних педагогічних технологій. Акцентовано увагу на важливості просторово-предметної організації розвивального освітнього середовища, що потребує широкого використання нових технологій, мультимедійних засобів навчання, оновлення навчального обладнання. Важливими завданнями навчальних засобів, дидактичних матеріалів та обладнання є формування інтересу до навчання, сприяння розвитку інтелектуальних, творчих і пізнавальних здібностей здобувачів початкової освіти. Висновки. Зроблено висновок, що розвивальне освітнє середовище – це сучасний освітній простір, багатофункціональний, гнучкий, із креативним дизайном, без перенасичення. У розвивальному освітньому середовищі враховуються індивідуальні особливості учнів, їхні потреби та інтереси, що дає змогу кожному працювати відповідно до власного темпу. Усі аспекти розвитку особистості, включаючи когнітивний, емоційний, соціальний і фізичний, беруться до уваги в розвивальному освітньому середовищі.

ВПЛИВ ЕЛЕКТРОННИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ НА РІВЕНЬ МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Олена Валеріївна Саган — 2024-04-22

Мета статті полягає у вивченні, аналізі взаємозв’язку між навчальною мотивацією здобувачів вищої освіти та їхнім ставленням до використання електронних освітніх ресурсів (ЕОР), обґрунтуванні вимог до конструювання електронних освітніх ресурсів як засобу підвищення такої мотивації. Методи: аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, методи емпіричного дослідження: спостереження; опитування; тестування; статистична обробка результатів. Узагальнення досліджень щодо навчальної мотивації та електронних освітніх ресурсів спеціалістами різних галузей (психології, педагогіки, інформатики) передбачає мультидисциплінарний підхід. Результати. У статті проаналізовано різні підходи до вивчення мотивації, наведено структуру електронних освітніх ресурсів університету. Із метою перевірки ставлення до електронних освітніх ресурсів організовано опитування здобувачів вищої освіти педагогічного факультету. Разом із цим аналізувалися відповіді респондентів щодо проблем використання ЕОР, ефективності цифрових інструментів як засобу підвищення їхньої навчальної мотивації, перспектив урахування мотиваційного чинника під час проєктування цифрового освітнього середовища. Результати анкетування засвідчили, що саме ефективне освітнє середовище з якісними електронними освітніми ресурсами дає змогу зменшити негативний вплив на мотивацію здобувачів вищої освіти, пов’язану з відсутністю очного спілкування з викладачем та однокурсниками, високим рівнем відволікання, проблемами самоорганізації, відсутністю прямого виховного впливу тощо. Аналіз та узагальнення проведеної діагностики дають змогу окреслити основні напрями вирішення порушеної проблеми, а саме: створення балансу між використанням електронних ресурсів та іншими формами навчання; створення можливостей для групової взаємодії; створення структурованого освітнього контенту; розроблення системи ефективних завдань; ефективний зворотний зв’язок. Висновки. Використання електронних освітніх ресурсів, які підвищують ефективність освітнього процесу, має особливий дидактичний потенціал і практичне значення для підвищення мотивації здобувачів до отримання якісної освіти. А проєктування та реалізація ЕОР як складника освітнього середовища вимагає не лише наукового обґрунтування, а й технічних можливостей університету і високого рівня сформованості цифрових компетентностей викладачів.

ПРОЄКТУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ЗМІСТУ ШКІЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ НА БАЗОВОМУ ПРЕДМЕТНОМУ ЦИКЛІ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Таміла Олексіївна Яценко — 2024-04-22

Мета статті – визначити принципи та критерії проєктування змісту шкільної літературної освіти на базовому предметному циклі загальної середньої освіти з урахуванням вимог Державного стандарту базової середньої освіти (2020), розкрити особливості реалізації нового змісту шкільної літературної освіти в підручнику української літератури для 7-го класу Нової української школи. У процесі дослідження було використано методи: аналіз психолого-педагогічної, літературознавчої та методичної літератури, чинних нормативних освітніх документів, фахової періодики, модельних навчальних програм і шкільних підручників, спостереження за освітнім процесом на уроках української літератури в 7–9-х класах закладів загальної середньої освіти, зокрема й в експериментальних пілотних 7-х класах Нової української школи, порівняння результатів навчання української літератури. Результати. У статті актуалізовано проблему проєктування змісту сучасної шкільної літературної освіти, акцентовано на наукових розвідках щодо оновлення змісту літературної освіти в проєкції сучасних освітніх пріоритетів, окреслено критерії та принципи його розроблення на базовому предметному циклі загальної середньої освіти в контексті вимог Державного стандарту базової середньої освіти, представлено змістовий компонент української літератури як навчального предмета для 7-го класу та 8–9-х класів й означено основні критерії добору художніх творів для текстуального і позакласного вивчення відповідними віковими категоріями учнів-читачів, розкрито особливості послідовної реалізації сучасного змісту шкільної літературної освіти в підручнику української літератури для 7-го класу Нової української школи, концепція якого ґрунтується на засадах особистісно орієнтованого, компетентнісного, діяльнісного, культурологічного підходів, читацькоцентричному та текстоцентричному принципах; схарактеризовано змістове наповнення структурних рубрик підручника, дидактичне призначення яких ефективно забезпечує розвиток предметної читацької та ключових компетентностей школярів. Висновок. За результатами аналізу наукового-методичної літератури, програмового і навчально-методичного забезпечення шкільного курсу української літератури для базового предметного циклу навчання, на основі спостереження за освітнім процесом на уроках української літератури та порівняння результатів навчання доведено теоретико-практичну значущість розроблення нового змісту шкільної літературної освіти для 7–9-х класів закладів загальної середньої освіти, розкрито особливості його реалізації в підручнику української літератури для 7-го класу Нової української школи, підготовленому на засадах особистісно орієнтованого, компетентнісного, діяльнісного, культурологічного підходів з урахуванням читацькоцентричного та текстоцентричного принципів.

ФОЛЬКЛОР ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО АСПЕКТУ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Олександр Русланович Воробець — 2024-04-22

Дана стаття розглядає значення та ефективність використання фольклору для підвищення культурної компетенції учнів та поліпшення результативності навчання української мови. Автор аналізує можливості використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для інтеграції фольклору в навчальний процес. Мета даного дослідження полягає у визначенні значення та ефективності використання фольклору для підвищення культурної компетенції учнів та поліпшення результативності навчання української мови. Методи дослідження, використані у даній роботі, включають аналіз літературних джерел, емпіричні дослідження та огляд змісту уроків української мови з використанням фольклорних матеріалів. Аналіз літературних джерел дав змогу зібрати теоретичні відомості про роль фольклору в навчальному процесі та методи його використання. Огляд змісту уроків української мови допоміг з’ясувати, які конкретні елементи фольклору можуть бути використані для підвищення ефективності навчання. Результати дослідження підтвердили, що використання фольклору на уроках української мови сприяє поглибленню розуміння культурних цінностей, традицій та ідентичності українського народу. Фольклор допомагає учням розвивати мовленнєві навички, розширювати словниковий запас та вивчати мовні структури. Отримані результати свідчать про необхідність подальшого розвитку та вдосконалення педагогічних підходів до використання фольклору на уроках української мови для підвищення якості навчання та формування культурно-мовної компетенції учнів. Дослідження також указує на потребу в розробленні й упровадженні педагогічних підходів та методик, що базуються на використанні фольклору на уроках української мови. Дослідження відкриває широкі перспективи для подальших наукових розвідок у цьому напрямі, включаючи ефективність різних методик та педагогічних підходів. Отже, висновки дослідження підкреслюють важливість та ефективність використання фольклору на уроках української мови, а також необхідність подальшого розроблення та вдосконалення педагогічних підходів у цьому напрямі.

РОЛЬ СТЕЙКХОЛДЕРІВ У ВДОСКОНАЛЕННІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПЕДАГОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Олена Едуардівна Анісімова — 2024-04-22

Сучасні заклади вищої освіти функціонують у динамічному та мінливому середовищі, яке постійно ставить перед ними нові виклики та пропонує нові можливості. Зокрема, це відчувається у сьогоденні (військовий стан, соціальна нестабільність, інновації в освіті тощо). Однак, незважаючи на всі труднощі, успішний розвиток закладів вищої освіти значною мірою залежить від їхньої здатності ефективно взаємодіяти з різними групами зацікавлених сторін. У публікації представлено досвід співпраці науково-педагогічних працівників педагогічного факультету Херсонського державного університету зі стейкхолдерами. У статті обґрунтовано сутність, зміст, умови такої взаємодії. Це питання має особливу актуальність та значущість для випускників педагогічного факультету, що регулюються потребами ринку праці. Метою статті є аналіз підходів до вдосконалення партнерської взаємодії суб’єктів педагогічного факультету зі стейкхолдерами для підготовки конкурентоздатних на сучасному ринку праці фахівців. У статті використано результати застосованих методів, серед яких – аналіз, синтез, узагальнення практичного досвіду та систематизація результатів наукових пошуків та наявної науково-педагогічної літератури. Ґрунтуючись на концепціях партнерства, взаємної вигоди та соціальної відповідальності, авторами обґрунтовано необхідність включення стейкхолдерів до освітньої діяльності педагогічного факультету. Доведено, що позитивні результати досягаються за рахунок різноманітних форм та методів взаємодії стейкхолдерів із педагогічним колективом та майбутніми фахівцями. Вибір педагогічно доцільних форм і методів співпраці залежить від цілей та завдань, типів стейкхолдерів та їхніх потреб, можливостей та ресурсів закладу вищої освіти. Прикладами слугують: інформаційно-комунікаційні методи співпраці (публікація інформації про діяльність ЗВО на вебсайті, у соціальних мережах, ЗМІ, проведення тематичних зустрічей, семінарів, опитування, анкетування, фокус-групи); організаційно-діяльні (створення спільних робочих груп для розроблення та реалізації освітніх програм, оцінювання якості освіти, членство в наглядовій раді, вченій раді, створення ради стейкхолдерів та спілки роботодавців, організація стажувань, практик, працевлаштування випускників); навчально-методичні (розроблення та реалізація спільних освітніх програм залучення до освітнього процесу через проведення лекцій, майстер-класів, тренінгів). Сформульовано висновок: стейкхолдери мають потенціал впливу на організацію вступної кампанії, адаптацію здобувачів вищої освіти до академічного життя, вибір технологій і методів викладання навчальних дисциплін, якість їх методичного забезпечення, розроблення, моніторинг, періодичний перегляд освітніх програм спеціальностей та їх змісту, об’єктивність оцінювання результатів навчання здобувачів вищої освіти.

МОТИВАЦІЙНО-ЦІЛЬОВИЙ КОМПОНЕНТ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ДОКТОРА ФІЛОСОФІЇ

Анастасія Олексіївна Кузьменко — 2024-04-22

Мета. У статті прийнято за мету схарактеризувати специфіку мотиваційно-цільового компоненту системи формування культури академічної доброчесності майбутнього доктора філософії у процесі його професійної підготовки. Методи. Дослідження базується на методах індукції, дедукції, аналізу та синтезу, абстрагування та конкретизації. Застосовано методи аналізу, такі як теоретичний, описовий, обробка та інтерпретація, а також прийоми спостереження, класифікації та систематизації. Результати. Мотиваційно-цільовий компонент представлено морально-ціннісним ставленням до своєї професії; активно-позитивним ставленням до пошукової роботи як до особистісної цінності; стимулюванням дослідницької активності; виконанням професійних обов’язків відповідно до етичного кодексу ученого; стійкою потребою та наполегливістю у пошуку ефективних шляхів розв’язання професійних завдань засобами науково-дослідної роботи в освітньо-виховних закладах; активністю у саморозвитку. Кожний майбутній доктор філософії має свій набір мотивів та актуальних потреб, які стимулюють його до якісної професійної діяльності. Висновки. З’ясовано, що мотиваційно-цільовий компонент визначає провідні цінності (чесність, довіра, повага, мужність, законність, прозорість тощо), інтереси (доброчесна професійна орієнтованість з урахуванням цінностей та принципів культури поведінки учасника освітньо-наукового процесу), потреби (освітньо-наукова самореалізація з подальшим самовдосконаленням і продукуванням власного автентичного Я як професіонала академічної спільноти), мету (формування культури академічної доброчесності майбутніх докторів філософії у процесі їхньої професійної підготовки шляхом залучення їх у аксіологічно-рефлексивне академічне середовище, що передбачає дотримання відповідальної та ціннісно-принципової позиції у взаємодії з різними соціальними, освітньо-науковими закладами, обміну професійними надбаннями між суб’єктами середовища через упровадження комплексу педаго- гічних технологій) та завдання.

ПОТЕНЦІАЛ АКМЕОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Оксана Михайлівна Попович — 2024-04-22

Мета статті – теоретичне обґрунтування потенціалу акмеологічного підходу у формуванні професійного іміджу майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Для реалізації окресленої мети та уточнення сутності наукових дефініцій дослідження використано теоретичні методи – системно-структурний аналіз та систематизація філософських, психологічних і педагогічних праць. Результати. Розглянуто найбільш актуальні трактування вітчизняними науковцями понять «імідж», «професійний імідж» та «професійний імідж вихователя закладу дошкільної освіти». Імідж педагога розглянуто крізь призму феномену педагогічної майстерності і розкрито структурні компоненти, які здійснюють вагомий вплив на його формування. Обґрунтовано сутність акмеологічного підходу. Акцентовано увагу на тому, що акмеологічний підхід передбачає: цілісне вивчення людини в освітньому середовищі як особистості, індивідуальності та суб’єкта життєдіяльності; створення педагогічних умов для мотивації успіху, актуалізації потреби у досягненнях, прагнення до високих результатів, до творчості; організацію творчої діяльності; оцінку якості освіти з позицій саморозвитку та самовдосконалення педагога і вихованця; професіоналізм як вищий рівень практичної реалізації сутнісних сил людини у власній професійній діяльності та ін. Висновки. Професійний імідж вихователя – це спеціально створений візуально-аудіальний образ, який дає змогу проявляти найкращі особистісно-ділові якості. Характеристиками професійного іміджу майбутніх фахівців дошкільної освіти визначаємо професійну компетентність, педагогічну майстерність, рефлексію, імпровізацію та спілкування. Вагомим потенціалом у формуванні професійного іміджу володіє акмеологічний підхід, адже умовами, за яких цей процес відбувається ефективно, є: наявність фахових знань, умінь, навичок та відповідних особистісно-ділових якостей, готовність до здійснення творчої професійної діяльності в умовах закладу дошкільної освіти, володіння технологією самопрезентації, спрямованість на постійний саморозвиток та самовдосконалення.

ХІМІЧНА ЕКСПЛОРАЦІЯ: ОПТИМІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ХІМІЇ ЧЕРЕЗ ІНТЕГРАЦІЮ STEM-ПІДХОДІВ

Раїса Семенівна Ямборак — 2024-04-22

У статті розглянуто важливий аспект удосконалення процесу навчання хімії через інтеграцію SТEM-підходів. Мета даного наукового дослідження спрямована на поліпшення якості вивчення хімії шляхом інтеграції SТEM-підходів та визначення оптимальних стратегій для підвищення ефективності методи досліджень освітнього процесу. Ураховано ключові проблеми у сучасних методиках викладання хімії та, відповідно, висвітлено перехід у методології викладання хімії з використанням інноваційного підходу з поєднанням принципів науки, технології, інженерії та математики (SТEM). Основний акцент поставлено на активне використання SТEM-підходів, фокусуючись на концепції «хімічна експлорація». Дослідження виконано з метою оптимізації навчання для збагачення хімічної освіти. Для більш повного та глибшого розуміння ефективності SТEM-підходів застосовано такі методи: аналіз літературних джерел, емпіричні дослідження, опитування та анкетування, спостереження, групові обговорення, статистичний аналіз. Розроблено інструментарій для оцінювання впровадження STEM-підходів у процесі вивчення хімічних дисциплін. Розглянуто SТEM-підходи як інноваційна позитивна динаміка навчання. Обговорено застосування конкретних SТEM-інструментів для підтримки SТEM-підходів у хімічному навчанні. Висвітлено важливість інтеграції SТEM-підходів для поліпшення навчання хімії. Запропоновано методологію хімічної експлорації. Термін «хімічна експлорація» у нашому дослідженні відіграє ключову роль як дослідження хімії з використанням інноваційних методів та SТEM-підходів. Для моделювання хімічних процесів та експериментів на комп’ютері запропоновано до використання технологію симуляції. Наведено приклади симуляційних моделей, які використовуються у навчальному процесі. Для активного навчання запропоновано до використання такі педагогічні стратегії, як кейс-методи. Аргументовано переваги інтеграції SТEM-підходів для поліпшення розуміння матеріалу та розвитку критичного мислення студентів. Використано методику «експертної оцінки» з паралельним використанням прийому «3, 2, 1» у формі STEM-хакатону. Участь у новаторському навчальному процесі дала змогу студентам збагатити свій досвід, розвивати практичні навички та застосовувати теоретичні знання на практиці. Загалом робота підкреслює необхідність удосконалення підходів до викладання хімії, щоб підготувати студентів до викликів сучасного світу і ринку праці.