Збірник наукових праць «Педагогічні науки»

ТРАДИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ У СФЕРІ STEM ОСВІТИ

Лілія Василівна Батюк — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

В Концепції розвитку природничо-математичної освіти (STEM-освіти), впровадження якої передбачено Урядом України до 2027 року, для закладів вищої освіти стає все більш актуальною потреба орієнтування на професійну підготовку викладачів. У цьому контексті доцільно дослідити історичну ретроспекцію розвитку традиційних та інноваційних освітніх технологій та використання освітніх технологій у професійній діяльності викладачів у сфері STEM-освіти в країні, яка є джерелом STEM-освіти – в Сполучених Штатах Америки.Мета статті на основі історичної ретроспекції дослідити розвиток традиційних та інноваційних практик використання освітніх технології в професійній майстерності педагогів при підготовці студентів у полі STEM освіти. Вирішувались наступні завдання: дослідити, які технології, у професійній діяльності викладачів є традиційними, які є інноваційними в просторовому контенті розвитку освіти. Визначити якими технологіями важливо оволодіти студентам для професійної діяльності у полі STEM освіти.Методи. Для досягнення поставленої мети використано конкретно-пошуковий та логіко-синтетичний аналіз; системно-структурний аналіз; хронологічний аналіз; статистичний та порівняльний аналіз окремих аспектів розвитку STEM-освіти; теоретико-узагальнюючий метод та метод інтерпретації.Результати. Результати дослідження засвідчили, що в категорії традиційних технологій, як в США, так і в Україні, переважають пасивні технології навчання, а саме пояснювальна-ілюстративна, лекційна та форма практичного навчання на уроку. У категорії інноваційних технологій перевага діяльнісних, інтерактивних технологій, а також технологій особистісно-орієнтирного навчання. Проектні технології дуже часто відносяться педагогами до груп інноваційних, проте сьогодні очевидно, що оволодіння ними є обов’язковим для педагогів. У контексті нашого дослідження, слід зазначити, що питання ліберальної освіти, а саме «artes liberales» проти «artes serviles» при розвитку освітнього середовища ї концепції освіти в Сполучених Штатів, призвело до переосмислення напряму освіти, зокрема у визначенні розвитку педагогічної майстерності викладачів та підготовки студентів, що виявилось у прогресі та покращенні педагогічних систем.Висновки. Визначено, що історичний розвиток освіти спрямований на відхід від академічного традиційного навчання, яке було незмінним принципом із заснування перших вищих навчальних закладів у Сполучених Штатах Америки, до новітніх інноваційних освітніх методів, а саме, інформаційно-комунікаційних, цифрових, проблемно-діалогічних, проблемно-евристичних, інтерактивних, особистісно-орієнтованих, що базуються на мультикультуралізмі в освіті. Технології педагогічної майстерності викладачів у сфері STEM-освіти, незалежно від країни, є традиційними (академічними) та інноваційними водночас, адже процес навчання може бути орієнтований як на класику, так і на інновації, що є прогресивною моделлю освіти, яка приваблює як молодь, так і викладачів, які використовують у своїй роботі новітні освітні тренди.

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ У МІЖДИСЦИПЛІНАРНОМУ ВИМІРІ НАУК ПРО ОСВІТУ

Ганна Іванівна Іванюк — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

Мета статті полягає у висвітленні сутності методології дослідження у міждисциплінарному вимірі наук про освіту задля піднесення на вищий щабель функціональності наукових досліджень в освітній сфері. Методи. Для досягнення мети та реалізації завдань використано комплекс методів: аналіз, синтез, систематизація, зіставлення, узагальнення, що уможливило структурування матеріалів теоретичного пошуку, формулювання узагальнень і висновків; контент-аналіз – для кількісного і якісного простеження тенденцій науково-педагогічних досліджень і виявлення гальмівних чинників, що мають місце в підготовці докторів філософії.Результати. Використання проблемного, системного, компетентнісного, аксіологічного підходів дало змогу висвітлити, окреслену в статті проблему цілісно, з урахуванням актуальних місії та візій педагогічної науки. Обґрунтовано теоретичні, методологічні та прикладні аспекти, актуальні для педагогічної науки (наук про освіту) та освітніх практик підготовки майбутніх докторів філософії (PhD); узагальнено провідні напрями щодо подолання розривів під час виконання наукової складової за освітньо-науковою програмою з галузі знань А Освіта зі спеціальності А1 Освітні науки. Висвітлена в статті проблематика, схарактеризована в контексті провідних функцій педагогічної науки, що розширює її наукове поле у руслі сучасних освітніх викликів. Актуалізовано проблему вдосконалення наукової підготовки майбутніх докторів філософії з використанням кращих українських і зарубіжних освітніх практик; висвітлено сутність суперечностей в обґрунтуванні тематики теоретичних і прикладних дисертацій; взаємозв’язки між теоретичним, методологічним і технологічним рівнями науково-педагогічних досліджень. Чільне місце відведено висвітленню терміносистеми міждисциплінарних досліджень і її інтерпретації у руслі сучасного українського правопису Висновки: узагальнені першорядні аспекти методології досліджень, згідно з логікою наукового пошуку, у єдності їх взаємозв’язків у міждисциплінарному вимірі наук про освіту, сприятимуть поступу до отримання нових знань і освітніх практик, що ґрунтуються на новітніх ідеях і концепціях про освіту людини в змінному світі.

ДОШКІЛЬНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ

Наталія Ігорівна Мачинська, Наталія Миколаївна Вінарчук — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

У статті запропоновано теоретико-практичний аналіз викликів, які постали перед сучасною системою дошкільної освіти саме в умовах воєнного стану. Автори на основі аналізу нормативно-аналітичних документів обґрунтували окремі шляхи подолання сучасних викликів. Мета статті – на основі визначених сучасних викликів для системи дошкільної освіти, зумовлених воєнним станом в Україні, обґрунтувати оптимальні шляхи їх подолання.Методами дослідження слугували: метод аналізу психолого-педагогічної й методичної літератури та відповідних нормативних документів; методи співставлення й узагальнення результатів аналізу й спостереження; методи вивчення практичного досвіду. Результати проведеної роботи дали змогу встановити, що система дошкільної освіти, яка піддається сучасним викликам, характеризується адаптивністю. У статті зазначено, що адаптивність вирізняється когнітивною гнучкістю, емоційною регуляцією, відкритістю до нового досвіду, здатністю до вирішення проблем. Дослідження підтвердило вирішальну роль особистісного потенціалу усіх учасників освітнього процесу в ефективності його налагодження. Авторами наголошено на важливості психічного здоров’я у формуванні певної системи цінностей у людини. Показано, що психічне здоров’я доцільно трактувати як критерій належного психічного стану, який спонукає бажання розвивати, зберігати і транслювати духовну спадщину, моральні цінності, формувати культуроспроможну особистість. Теоретичний аналіз праць вітчизняних науковців показав, що психічне здоров’я – це стан добробуту, який відображає внутрішню мотиваційну налаштованість індивіда на активну пізнавальну діяльність. Висновки. Подальші дослідження можуть бути зосереджені на поглибленні практичного інструментарію, зокрема розроблені та апробації тренінгових вправ з метою формування адаптивності дітей та дорослого населення до умов сучасного суспільства.

СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНІ ПРАКТИКИ У ВИХОВНИХ ЗАКЛАДАХ КРАКОВА КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ: ДОСВІД РОБОТИ З ДІТЬМИ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНОГО РИЗИКУ

Марина Володимирівна Яхнич — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

Метою дослідження є історико-педагогічний аналіз соціально-виховних практик у дитячих закладах Кракова кінця ХІХ – початку ХХ століття в контексті соціальних викликів та педагогічних ідей епохи. Особлива увага приділяється впливу християнської етики, трудового виховання, ролі духовенства та суспільних трансформацій на формування моделі виховання у цих установах. Для досягнення мети було застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує історико-педагогічний, соціокультурний, герменевтичний та локальний (регіональний) підходи. Зокрема, досвід Павліковіц проаналізовано як складову краківського соціально-виховного простору, що зумовлено їхньою територіальною близькістю до Кракова та адміністративною належністю до регіону. У межах зазначених підходів використано методи контент-аналізу джерел, порівняльно-історичний метод, метод історичної реконструкції. У результаті дослідження установлено, що соціально-виховні практики в дитячих закладах Кракова поєднували етичні, трудові та дисциплінарні елементи у вихованні дітей у складних життєвих обставинах. Обгрунтовано, що у роботі з безпритульними дітьми сформувалась унікальна виховна модель, яка спиралася на три ключові компоненти: морально-релігійне наставництво, залучення до праці як інструмент ресоціалізації, а також поступову інституціалізацію виховання за підтримки міських структур та костьолу.Також нами було проаналізовано діяльність двох типологічно різних установ, що дозволило виявити як спільні риси у виховних стратегіях, так і специфічні відмінності у педагогічних підходах, методах ресоціалізації та організаційній структурі. Незважаючи на відмінності у керівництві та ідеологічних засадах, обидва заклади реалізовували подібні функції щодо морального, трудового та соціального розвитку дитини. Висновки. Проведене дослідження засвідчило, що соціально-виховні практики у дитячих закладах Кракова кінця ХІХ – початку ХХ століття формувалися як відповідь на соціальні ризики доби (убогість, сирітство, безпритульність, злочинність). Установлено, що ключовими елементами виховної роботи були трудове залучення, індивідуальний підхід, участь у спільноті закладу та формування навичок самовиховання. Виявлені принципи й практики є цінним джерелом історико-педагогічного досвіду та можуть бути критично осмислені з метою використання в сучасній соціально-педагогічній роботі з дітьми в умовах соціального ризику.

ПЕДАГОГІЧНІ СТРАТЕГІЇ КОМПЕНСАЦІЇ ОСВІТНІХ ВТРАТ У СФЕРІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Надія Андріївна Кот — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

Метою статті є дослідження проблеми освітніх втрат у сфері фізичного виховання дошкільників, спричинених повномасштабною російською агресією та обґрунтування педагогічних стратегій їх компенсації в умовах змішаного навчання.Методи. Аналіз міжнародного та вітчизняного досвіду подолання освітніх втрат, якій дозволив уточнити основні дефініції окресленої проблеми, виходячи з українських реалій та визначити стратегії мінімізації освітніх втрат і сфері фізичного виховання дітей дошкільного віку; моніторинг рівня рухової активності, фізичної підготовленості та загального стану здоров’я старших дошкільників, узагальнення експериментальних даних.Результати. Наголошено на негативному впливі зовнішніх чинників (змішаний та дистанційний формат навчання, його інфроматизація; перебування в укриттях, які призводять до підвищення рівня тривожності) на фізичну активність і психофізичний стан дітей. Встановлено, що найбільш вразливими до освітніх втрат є діти, які не мають стабільного доступу до організованих освітніх послуг. Виявлено збільшення кількості дітей з надлишковою вагою, зменшення тривалість рухового компоненту впродовж дня, негативні реакції на фізичне навантаження, зниження адаптаційних можливостей організму, загострення хронічних захворювань, низькі показники фізичних якостей відносно гігієнічних норм, затверджених в Україні. Запропоновано стратегічні підходи до мінімізації освітніх втрат: систематичний моніторинг психофізичного стану дітей, впровадження заходів з регуляції негативних психоемоційних реакцій, інтегроване навчання, яке орієнтоване на комплексне розв’язання завдань фізичного розвитку, формування пізнавальної активності та особистісних якостей дитини, а також доповнення освітньої програми вправами, адаптованими до виконання в обмеженому просторі укриття.Висновки. Представлений практичний досвід підтверджує ефективність запропонованих рішень для підтримки фізичного та психоемоційного стану дошкільників і може стати підґрунтям для оновлення змісту фізичного виховання в умовах кризових викликів.

ВИКОРИСТАННЯ СПАДЩИНИ УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ СЕРЕДИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ У ФОРМУВАННІ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ: ОБІЗНАНОСТІ ТА САМОВИРАЖЕННЯ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ

Владислава Ігорівна Фальченко — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

Мета: визначити педагогічний потенціал творчої спадщини українських художників середини ХІХ – початку ХХ століття для розвитку ключових культурних компетентностей здобувачів освіти, зокрема формування обізнаності та здатності до самовираження у сфері культури через інтеграцію мистецьких творів у навчальний процес.Методи: під час проведення дослідження, були використані такі методи, як: аналіз, для детального вивчення персоналій українських художників середини ХІХ – початку ХХ століття; історичний метод був використаний для збору данних для розуміння освітнього, культурного середовища українського суспільства середини ХІХ – початку ХХ століття; синтез був використаний для об’єднання інформації й формулювання результатів дослідження. Результати: було проаналізовано такі персоналії українських художників, як О. К. Богомазов, М. І. Мурашко, О. О. Мурашко, В. Г. Кричевський, Ф. Г. Кричевський, П. І. Холодний, М. І. Жук періоду середини ХІХ – початку ХХ століття; розглянуто вплив цих персоналій на освіту тогочасної України та на формування національної ідентичності українського народу; розібрано освітню, мистецьку спадщину представлених українських художників та наведено конкретні приклади робіт, які можна використовувати для формування культурних мистецьких компетентностей здобувачів у освітньому процесі. Висновки. Інтеграція творів образотворчого мистецтва в освітній процес сприяє формуванню мистецької та культурної компетентностей, патріотичних цінностей і творчого самовираження. Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах сучасної боротьби за національну ідентичність, коли культурна спадщина України перебуває під загрозою.

ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ ВИХОВАТЕЛЯ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ МИСТЕЦЬКО-ТВОРЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Оксана Григорівна Вільхова, Маргарита Михайлівна Рагуліна — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

У статті розглядається питання професійної майстерності вихователів сучасних закладів дошкільної освіти в контексті формування мистецько-творчої компетентності дітей дошкільного віку. Визначено основні компоненти професійної майстерності педагога, зокрема його художньо-естетичний розвиток, креативність, володіння інноваційними методиками та здатність мотивувати дітей до творчої діяльності. Мета статті – розглянути фахові якості вихователя та їхній вплив на формування мистецько-творчої компетентності дітей дошкільного віку. Під час написання статті використано теоретичні методи дослідження, а саме: описовий, систематизація теоретичного матеріалу, порівняння, узагальнення. Результати дослідження: здійснено теоретичний опис педагогічних методів та прийомів, які сприяють розвитку творчих здібностей дошкільників через інтеграцію різних видів мистецтва в освітньому процесі закладу дошкільної освіти. Зосереджено увагу на необхідності використання ігрових інноваційних технологій та особистісно-орієнтованого підходу в освітньому процесі ЗДО. Підкреслено важливість тісної співпраці вихо- вателя з музичним керівником для ефективного досягнення спільних завдань на музичних заняттях. Окреслено роль вихователя у створенні сприятливого середовища для образотворчої, театралізованої, музичної, хореографічної діяльності дітей дошкільного віку. Доведено, що професійна майстерність вихователя є ключовим фактором у процесі формування мистецько-творчої компетентності дошкільників. У дошкільному віці відбувається активний розвиток уяви, фантазії та креативного мислення, що є основою для подальшої творчої активності дітей.Основними видами мистецько-творчої діяльності у вихованців сучасних закладів дошкільної освіти є малювання, ліплення, музика, театралізація, хореографія та ін. Акцентовано увагу на тому, що всі ці види діяльності інтегруються в ігровий процес, оскільки гра є провідною діяльністю дошкільників. Вона дозволяє дітям вільно виражати себе, розвивати уяву, емоційну чутливість і комунікативні навички. Вихователь виконує роль фасилітатора творчого розвитку, створюючи умови для вільного самовираження.Висновки: фахові якості вихователя, такі як методична грамотність, знання вікових особливостей вихованців та технологій творчого розвитку, здатність генерувати нові ідеї та використовувати нестандартні підходи у навчанні, уміння емоційно взаємодіяти з дітьми через мистецтво, психологічна гнучкість, навички організації творчого середовища, мотивація до творчої діяльності мають потужний вплив на формування мистецько-творчої компетентності дітей дошкільного віку.

ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО СМАКУ ДОШКІЛЬНИКІВ ЧЕРЕЗ ІНТЕГРАЦІЮ МУЗИКИ ТА МАТЕМАТИКИ

Ірина Анатоліївна Гречишкіна, Ірина Сергіївна Масловська — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

Формування естетичного смаку в дошкільників є важливою складовою їхнього особистісного розвитку, що сприяє емоційному сприйняттю світу, розвитку художніх здібностей і любові до мистецтва.Актуальним стає поєднання освітніх напрямів, зокрема інтеграція музики й математики як ефективного засобу комплексного впливу на розвиток дитини. Спільні риси цих дисциплін – ритм, симетрія, логіка, гармонія – забезпечують одночасне формування логіко-математичного мислення та естетичного сприймання. Мета. Метою дослідження є визначення можливостей інтеграції музики та математики в освітньому процесі ЗДО з метою формування естетичного смаку дітей дошкільного віку шляхом аналізу наукових джерел, освітніх програм і педагогічного досвіду.Методи. Методологічну основу становлять поєднання теоретичних і емпіричних методів. Теоретичний аналіз охоплював вивчення педагогічної, психологічної та естетичної літератури, змісту освітніх програм. Емпіричні методи включали педагогічне спостереження, інтерв’ювання вихователів і музичних керівників, аналіз дитячих робіт. Дослідження здійснювалося з позицій особистісно-орієнтованого, діяльнісного та інтегративного підходів.Результати. Встановлено, що інтеграція музики та математики в освітньому процесі позитивно впливає на естетичне й логічне мислення дітей, сприяє розвитку ритму, уваги, пам’яті, мовлення та емоційної чутливості. Виявлено ефективність таких методів, як ритмічні вправи, лічилки з музичним супроводом, вправи з музичними інструментами, інтегровані ігри та заняття, що поєднують логічні й естетичні компоненти.Висновки. Інтеграція музики та математики є результативним засобом формування естетичного смаку дошкільників, оскільки забезпечує гармонійну взаємодію логічного й емоційного в освітньому процесі. Запропоновано педагогам цілеспрямовано впроваджувати інтегровані заняття, використовувати музичні елементи для активізації математичних понять, а також підвищувати методичну підготовку з питань міждисциплінарної інтеграції. Подальші дослідження мають бути спрямовані на створення конкретних методичних матеріалів та оцінку впливу інтегрованих занять на емоційний інтелект і художній розвиток дітей.

ПЕДАГОГІЧНА ІНТЕРНАТУРА ЯК ЧИННИК ПЕРВИННОЇ АДАПТАЦІЇ МОЛОДОГО СПЕЦІАЛІСТА

Марія Василівна Братко, Євгеній Станіславович Сіменик — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

Мета. У статті розкрито сутність педагогічної інтернатури як чинника первинної адаптації молодих учителів в Україні. Актуалізовано потребу в системній моделі професійного становлення початківців на основі аналізу національного законодавства, міжнародного досвіду та теоретичних концепцій професійного розвитку. Методи. Методологічну основу дослідження складають професійно-орієнтований та особистісно-орієнтований підходи. Використано теоретичні методи (аналіз нормативних актів, наукової літератури, міжнародних практик, оцінка змісту тренінгів, узагальнення моделей наставництва), емпіричні (анкетування 45 педагогічних працівників приватного закладу освіти, аналіз практик програми «Teach for Ukraine»). Результати. Здійснено узагальнення сучасного стану педагогічної інтернатури в Україні, виокремлено виклики, пов’язані з нормативною невизначеністю, формалізмом у впровадженні та недостатньою підготовкою наставників. Представлено результати емпіричного опитування, що виявило дві домінантні потреби молодих учителів – фахове вдосконалення та психологічна підтримка. Проведено порівняльний аналіз моделей інтернатури у Німеччині, Великій Британії, Канаді, США, Фінляндії та Японії. Висновки. Педагогічна інтернатура є ефективним механізмом професійної адаптації, що потребує подальшого нормативного розвитку, науково-методичного забезпечення та ресурсної підтримки. Її вдосконалення в умовах післявоєнного відновлення освіти має спиратися на міжнародний досвід, потреби молодих педагогів та принципи сталого професійного зростання.

ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ

Юлія Олександрівна Євтушенко — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

Стаття присвячена аналізу проблеми формування професійно-етичної культури майбутніх лікарів в Україні та світі в контексті сучасних викликів. Метою статті є аналіз українського та міжнародного досвіду формування професійно-етичної культури майбутніх лікарів, визначення ефективних педагогічних стратегій і обґрунтування адаптивних рішень для вдосконалення медичної освіти в Україні. Для досягнення поставленої мети використано такі методи: аналіз наукової літератури з вітчизняного та міжнародного досвіду формування професійно-етичної культури медиків, систематизація моделей етичної підготовки, порівняльний аналіз українських та зарубіжних підходів з визначенням можливостей їх адаптації в українському контексті, а також синтез отриманих даних для формулювання перспективних напрямів розвитку етичної освіти лікарів.Результати дослідження. Проведений порівняльний аналіз виявив ключову проблему української медичної освіти – теоретичну відірваність етичної підготовки, де 60% випускників відзначають брак практичних навичок. Натомість міжнародні практики демонструють ефективність симуляційних тренінгів (підвищення емпатії на 25–30% емпатії), віртуальної реальності та менторства. В Україні сильною стороною залишаються гуманістичні традиції, проте бракує практичної інтеграції біоетики. Запропоновано практичні рекомендації для вдосконалення етичної підготовки майбутніх лікарів в Україні.Висновки. Порівняльний аналіз підходів до формування професійно-етичної культури майбутніх лікарів виявив як спільні риси, так і відмінності, зумовлені рівнем фінансування та культурними особливостями. Українська медична освіта, маючи сильну теоретичну базу, потребує ширшого впровадження практико-орієнтованих методів навчання, ефективність яких доведена міжнародним досвідом. Запропоновані стратегії етичної підготовки сприятимуть формуванню нового покоління українських медиків, здатних компетентно розв’язувати складні етичні проблеми сучасної медичної практики. Перспективи подальших досліджень варто спрямувати на детальне вивчення того, як інноваційні технології впливають на розвиток етичних компетенцій та дослідження взаємозв’язку між синдромом професійного вигорання і дотриманням етичних принципів у медичній практиці.

ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРАВОЗНАВСТВА В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Віталій Іванович Кеменяш — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

Мета. Метою дослідження є аналіз цифрової компетентності як визначального чинника професійної готовності майбутніх учителів правознавства в умовах цифрової трансформації освіти. Актуальність проблеми зумовлена необхідністю модернізації освітніх програм відповідно до викликів цифрової епохи, зокрема інтеграції цифрових технологій у дидактичну практику, розвитку цифрового педагогічного мислення, а також формування вмінь здійснювати правову цифрову комунікацію та застосовувати інноваційні підходи до викладання правничих дисциплін. Методи. У дослідженні застосовано аналіз наукових джерел із цифрової педагогіки, правничої освіти та професійної підготовки вчителів, порівняльний аналіз концептуальних моделей цифрової компетентності (TPACK, DigCompEdu), анкетування студентів педагогічних спеціальностей, педагогічне спостереження в умовах освітньої практики, фокус-групові обговорення з викладачами, а також методи контент-аналізу та експертного оцінювання рівня цифрової готовності майбутніх педагогів. Емпірична база сформована на основі даних, зібраних у трьох педагогічних університетах, що дозволило досягти високої репрезентативності та надійності отриманих результатів.Результати. Встановлено, що цифрова компетентність студентів формується нерівномірно: хоча більшість володіє базовими цифровими інструментами, відчувається нестача сформованості педагогічних та галузевих (правничих) цифрових навичок. Найменш розвиненими є компоненти, що стосуються цифрового оцінювання, персоналізації навчання та формування цифрової правової грамотності. Більшість студентів сприймають цифрову компетентність як сукупність технічних умінь, не пов’язуючи її із дидактичними функціями. Виявлено значну потребу в структурованій методичній підтримці, у впровадженні галузевих цифрових кейсів, симуляцій правових процесів та інтеграції таких інструментів у зміст освітніх програм. Висновки. Цифрова компетентність майбутніх учителів правознавства – ключова передумова якісної та адаптивної професійної діяльності у трансформованому освітньому просторі. Її формування має базуватись на інтеграції цифрових, педагогічних та правових компонентів, бути безперервним і контекстно орієнтованим. Результати дослідження можуть слугувати основою для оновлення освітніх стандартів, впровадження інноваційних підходів до цифрової підготовки в галузі правничої педагогіки та формування національної цифрової освітньої політики у сфері юридичної освіти.

СОЦІАЛЬНІ ДЕТЕРМІНАНТИ У ВИЗНАННІ ДИПЛОМІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Сергій Петрович Коваленко — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

Мета. Стаття досліджує соціальні детермінанти, що впливають на визнання дипломів про вищу освіту в Європі. У центрі уваги – академічна мобільність, впровадження міжнародних освітніх стандартів, культурні та мовні бар’єри, а також принцип рівного доступу до освіти як ключові чинники, що формують цей процес.Методологія. Дослідження базується на якісному аналізі міжнародних правових рамок, освітніх політик та інституційних практик, які регулюють визнання дипломів. Залучено порівняльні дані та офіційні джерела, розглянуто такі ініціативи, як Болонський процес, Лісабонська конвенція та програма Erasmus+, для оцінки їхнього впливу на гармонізацію та співпрацю у сфері вищої освіти.Результати. Академічна мобільність постає як ключовий механізм сприяння транснаціональній співпраці та науковому обміну. За підтримки ініціатив ЄС вона сприяє зближенню освітніх систем і спрощенню процедур визнання дипломів, попри наявні труднощі, як-от бюрократичні бар’єри та ризик відтоку кадрів. Акредитація залишається центральним інструментом забезпечення якості та порівнюваності між установами. Такі організації, як ENQA та українське НАЗЯВО, підтримують стандарти та взаємну довіру, а інструменти на кшталт ESG та ЄКР сприяють прозорості та мобільності. Дослідження також наголошує на впливі мовних і культурних відмінностей, що ускладнюють визнання дипломів. Ініціативи, як-от Європейський центр сучасних мов та політика ЄС щодо багатомовності, спрямовані на підтримку інклюзивності та міжкультурного діалогу, що є критично важливим для інтеграції різноманітних груп студентів і фахівців. Висновки. Рівний доступ до освіти утверджується як одна з основоположних цінностей ЄС, однак обмежувальна міграційна політика та зростання сек’юризації перешкоджають доступу для вразливих груп, зокрема біженців і мігрантів. У статті робиться висновок, що подальший розвиток стратегій ЄС має зосереджуватися на подоланні цих суперечностей, забезпечуючи справедливе визнання кваліфікацій із врахуванням національних інтересів та універсального права на освіту і професійний розвиток у глобалізованому світі.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ МУЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ У ЗВО УКРАЇНИ

Ганна Сергіївна Корчагіна — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

Мета. Дослідження має на меті проаналізувати проблеми адаптації іноземних студентів у процесі музичної підготовки в Україні та обґрунтувати педагогічні умови ефективного супроводу, які сприятимуть успішній інтеграції й професійному розвитку таких студентів. Методи. Для досягнення мети застосовано аналіз науково-педагогічних джерел, вивчення міжнародного досвіду адаптації іноземних студентів у мистецькій освіті та узагальнення практики українських закладів вищої освіти мистецького профілю. Результати. Виявлено, що основними чинниками, які ускладнюють адаптацію іноземних студентів, є мовний бар’єр, культурні розбіжності, відмінності у попередній фаховій підготовці, а також необхідність навчатися дистанційно в умовах воєнного стану. Визначено комплекс педагогічних умов для підвищення ефективності навчання іноземців. До них належать: застосування міжкультурного підходу в освітньому процесі з повагою до різних національних традицій; активне використання мультимедійних і цифрових технологій для подолання мовних та когнітивних бар’єрів; впровадження індивідуальних освітніх траєкторій з урахуванням рівня підготовки та культурних особливостей студентів; розвиток тьюторської (наставницької) підтримки, зокрема через систему «рівний – рівному». Сформульовано практичні рекомендації щодо реалізації зазначених підходів у діяльності мистецьких ЗВО України. Висновки. Ефективність навчального процесу іноземних студентів значною мірою залежить від якості педагогічного супроводу. Комплексна підтримка, що поєднує міжкультурний підхід, індивідуалізацію навчання та використання сучасних технологій, сприяє успішній адаптації, формуванню міжкультурної компетентності й творчій самореалізації студентів, підвищуючи результативність їхнього навчання. Роль викладача як наставника і культурного посередника в цьому процесі є ключовою.

МОЖЛИВОСТІ Й РИЗИКИ МЕТАВСЕСВІТУ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Наталія Сергіївна Бобро — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

Статтю присвячено дослідженню можливостей і ризиків використання метавсесвіту в контексті розвитку цифрового університету. Основною метою є виявлення потенціалу метавсесвіту як інструменту трансформації освітнього процесу у вищій школі, аналіз викликів, пов’язаних із впровадженням технологій віртуальної та доповненої реальності, а також обґрунтування педагогічних умов їх ефективного застосування. Для досягнення поставленої мети використано комплекс теоретичних і емпіричних методів дослідження. Теоретичний аналіз наукової літератури дозволив виявити основні напрями цифровізації вищої освіти та принципи формування імерсивного освітнього середовища. Статистичні джерела та аналітичні звіти міжнародних компаній дали змогу оцінити динаміку розвитку ринку метавсесвіту в освітній сфері. Метод узагальнення сприяв формулюванню висновків щодо ролі цифрового університету як інституції нової генерації. Результати. Дослідження підтвердило, що використання AR/ VR-технологій та інтеграція штучного інтелекту сприяють персоналізації навчання, підвищенню мотивації студентів, а також створенню нових моделей взаємодії у навчальному середовищі. Метавсесвіт дозволяє занурити здобувачів освіти у змодельовані ситуації, які наближені до реального професійного досвіду. Разом із тим виявлено низку ризиків: цифрову залежність, зміщення акцентів у контенті, маніпуляції інформацією, недостатню нормативно-правову базу, а також потребу в підвищенні цифрової компетентності викладачів. У статті також наголошено на важливості забезпечення етичних стандартів і збереження академічної автономії в умовах повної або часткової віртуалізації навчання. У висновках обґрунтовано доцільність впровадження технологій метавсесвіту в систему цифрової вищої освіти за умови комплексного підходу до технічного, методичного, правового та етичного супроводу цього процесу. Метавсесвіт розглядається не лише як технічна новація, а як нова форма організації освітнього простору, що потребує глибокого переосмислення ролі університету в цифрову епоху.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЗМІШАНИМ НАВЧАННЯМ У ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Любов Андріївна Карташова, Дмитро Геннадійович Новоселецький — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

Мета. Обґрунтування організаційно-педагогічних засад управління змішаним навчанням у закладах загальної середньої освіти в умовах цифровізації та динамічних соціально-політичних трансформацій.Розкрито актуальність дослідження в контексті викликів, спричинених пандемією COVID-19 і воєнним станом, що стимулювали перегляд традиційних моделей освітнього процесу. Методи. Дослідження ґрунтується на системному та діяльнісному підходах, використано методи контент-аналізу, порівняльного аналізу, а також узагальнення практичного досвіду впровадження змішаного навчання. Визначено взаємозв’язки між управлінськими стратегіями в освіті та сучасними HR-підходами, адаптованими до шкільного контексту. Результати. Сформульовано ключові компоненти організаційно-педагогічного забезпечення управління змішаним навчанням: гнучке планування освітнього процесу; підвищення цифрової компетентності педагогів; розвиток автономії й відповідальності вчителів; співпраця з батьками й учнями; ефективне використання цифрових платформ; формування системи оцінювання результатів навчання; дотримання принципів цифрової етики. Виявлено суперечності між необхідністю модернізації управління освітою та консерватизмом управлінських підходів у закладах загальної середньої освіти. Акцентовано на важливості створення інтегрованого цифрового середовища, що забезпечує персоналізацію освітнього процесу та оперативний моніторинг його результатів.Висновки. Запропоновані підходи до управління змішаним навчанням базуються на принципах інклюзивності, гнучкості, цифрової трансформації та педагогічного лідерства. Визначені засади сприяють формуванню адаптивного освітнього середовища, здатного оперативно реагувати на зовнішні виклики. Перспективи подальших досліджень пов’язані з проектуванням цілісної моделі управління освітнім процесом у ЗЗСО, орієнтованої на сталий розвиток та інноваційність.

ОСВІТНІ МОЖЛИВОСТІ ВЕБМУЛЬТИМЕДІА: ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Любов Євгенівна Петухова, Олена Едуардівна Анісімова, Альона Сергіївна Бальоха — Mon, 30 Jun 2025 00:00:00 +0000

Метою статті є комплексний аналіз можливостей інформаційно-комунікаційних технологій у вищій освіті (на прикладі вебмультимедій) та їх оптимізації в умовах сучасних суспільних викликів. Методи. Дослідження поєднує теоретичний огляд наукових публікацій та досвіду щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі закладів вищої освіти з емпіричним вивченням даного питання за допомогою тестування, анкетування та спостереження. Результати. Узагальнення наукових досліджень засвідчили, що в умовах вимушеного переходу освітнього процесу на дистанційну форму, інформаційно-комунікаційні технології набули нового значення в організації та наданні освітніх послуг, а структура та контент електронних курсів має враховувати потреби учасників та цифрові трансформації. Результати опитування здобувачів вищої освіти щодо рівня задоволеності організацією освітнього процесу у дистанційному форматі виявили наступний розподіл: більшість респондентів (53%) продемонструвала високий рівень задоволеності, оцінивши організацію на 10 балів з 10-ти; 22% респондентів – оцінили на 9 балів, що також свідчить про позитивне сприйняття; 17% опитаних оцінила організацію освітнього процесу на 8 балів; менша кількість респондентів висловила помірне задоволення, оцінивши на 7 (6%) та 6 (2%) балів відповідно. Отримані дані засвідчили достатньо позитивну оцінку здобувачами вищої освіти вебмультимедій, які забезпечують освітній процес на педагогічному факультеті. Разом з тим, створили передумови для підвищення їх ефективності в умовах цифрової еволюції. Висновки. У статті доведено педагогічну доцільність застосування електронних курсів на педагогічному факультеті Херсонського державного університету, з урахуванням потреб та інтересів здобувачів для ефективної реалізації їх професійної траєкторії.