Збірник наукових праць «Педагогічні науки»

ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА БАТЬКІВ У НАУКОВІЙ СПАДЩИНІ ЄВГЕНА ІВАНОВИЧА ПЕТУХОВА (1925–1989) В ІСТОРИЧНОМУ ВИМІРІ

Валентина Леонідівна Федяєва, Валерія Сергіївна Блах — Mon, 13 Jan 2025 00:00:00 +0000

Метою статті є аналіз науково-педагогічних праць доктора педагогічних наук, професора Євгена Петухова з питань сімейного виховання. Особливу увагу приділено вивченню робіт, присвячених проблемі педагогічної освіти батьків у 1970–1980-х роках ХХ ст. в Україні, зокрема на Херсонщині. Для досягнення мети було використано низку сучасних наукових підходів: синергетичний, регіональний, педагогічної герменевтики та методи: аналіз наукової та науково-методичної літератури, у якій розкрито особливості виховання дітей у сім’ї в другій половині ХХ ст.; вивчення праць Євгена Івановича Петухова, у яких обґрунтовано теоретичні засади і практику реалізації сімейного виховання, зокрема системи педагогічної освіти батьків за різними формами і місцем її проведення; аналіз матеріалів кафедри педагогіки Херсонського педагогічного інституту 70–80-х років ХХ ст. із науково-методичного та організаційно-педагогічного забезпечення системи педагогічної освіти батьків; історико-порівняльний, систематизації та ін. За результатами дослідження: 1) установлено, що у наукових і науково-методичних працях ученого провідне місце посідали питання місця і ролі сім’ї у вихованні дітей; питання спільної роботи сім’ї, школи, громадськості, підприємства, викладачів педагогічного інституту; педагогічної освіти за моделлю, відмінною до тієї, що існувала, зокрема її організації не просто в школі, а безпосередньо на підприємстві; питання підготовки майбутніх учителів до роботи з батьками; 2) показано, що питання організації педагогічної освіти батьків у структурі сімейного виховання розглядаються комплексно, системно, послідовно, через тогочасну сімейну політику в країні; 3) обґрунтовано, що колективом кафедри під керівництвом Євгена Петухова на допомогу організаторам педагогічної освіти батьків було розроблено чіткий, науково виважений управлінський супровід, інформаційні матеріали з актуальних питань педагогіки та психології, відбувалася постійна підготовка лекторів; 4) доведено, що спадщина Євгена Петухова є важливим складником сімейної педагогіки, де чітко підкреслено важливість педагогічної освіти батьків і що вона була, є та буде обов’язковою у структурі сімейного виховання. Висновки. Науковий пошук засвідчив, що багатоаспектна спадщина Євгена Петухова розглядає важливі питання соціалізації дітей і молоді і є актуальною сьогодні. У своїх працях учений порушив багато важливих проблем із виховання, зокрема сімейного, акцентувавши увагу на педагогічній освіті батьків. У своїх дослідженнях обґрунтував її теоретичні засади та шляхи практичної реалізації.

РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ЕЛІТИ НАЦІЇ

Ольга Іванівна Башкір, Карина Ігорівна Чихаріна — Mon, 13 Jan 2025 00:00:00 +0000

Метою цієї статті є усебічне дослідження ролі соціально-емоційного навчання (СЕН) у підготовці інтелектуальної еліти нації, підкреслюючи його значення в сучасних освітніх системах по всьому світу. Окрім того, у статті розглядається історія впровадження СЕН, звертаючи увагу на його еволюцію від додаткового навчального інструменту до одного з основних компонентів сучасних навчальних програм. Дослідження надає контекст для розуміння того, як СЕН став невід’ємною частиною розвитку інтелектуальних та емоційних здібностей студентів на глобальному рівні. Через аналіз новітніх досліджень і досвіду різних країн наше дослідження демонструє, як СЕН сприяє формуванню таких компетенцій, як самосвідомість, саморегуляція, соціальна обізнаність, навички побудови відносин і відповідальне прийняття рішень. Ці компетенції є не лише фундаментальними для інтелектуального зростання, а й важливими для підготовки лідерів, які є емоційно інтелектуальними та етично стійкими. Методологія дослідження включає якісний аналіз існуючих програм СЕН з акцентом на їхній вплив на підготовку інтелектуальної еліти; для отримання релевантної інформації використано методи аналізу та узагальнення інформації. Результати підтверджують попередні дослідження, водночас розширюючи розуміння унікальної ролі СЕН у розвитку критичного мислення та етичного прийняття рішень. У дискусії порівнюються здобуті результати з попередніми дослідженнями, аналізуючи їх використання в освітніх практиках таких країнах, як Сингапур та Україна зокрема. Дослідження підкреслює потенціал СЕН у формуванні майбутнього освіти та розвитку лідерських якостей. З огляду на виклики підготовки студентів до лідерських ролей у все більш складному світі, у статті аргументується необхідність більш широкого впровадження СЕН у навчальні програми. Висновки підкреслюють перспективи розширення ролі СЕН в освіті, наголошуючи на його здатності формувати всебічно розвинених, соціально відповідальних лідерів, які здатні орієнтуватися у викликах майбутнього, включаючи ті ролі та професії, які ще не існують.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ З ІНТЕРАКТИВНИМИ ДОШКАМИ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Альона Олександрівна Котило — Mon, 13 Jan 2025 00:00:00 +0000

Статтю присвячено дослідженню методичних аспектів використання інтерактивних дошок на уроках англійської мови. Основною метою є визначення та обґрунтування методичних підходів до ефективного використання інтерактивних дошок у процесі викладання англійської мови, спрямованих на покращення засвоєння навчального матеріалу, розвиток ключових мовних компетентностей учнів і підвищення мотивації до навчання. Для досягнення поставленої мети використано комплекс теоретичних і емпіричних методів дослідження. Теоретичний аналіз наукової літератури дав змогу виявити основні підходи до застосування інтерактивних технологій у навчальному процесі. Емпіричні методи, включаючи спостереження за навчальними заняттями та опитування вчителів і учнів, дали змогу оцінити практичну ефективність використання інтерактивних дошок. Метод узагальнення сприяв формулюванню рекомендацій щодо вдосконалення методики викладання. Результати. Дослідження підтвердило, що інтерактивні дошки сприяють підвищенню мотивації учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності та вдосконаленню комунікативних навичок. Застосування мультимедійних ресурсів, інтерактивних вправ та ігрових елементів на уроках англійської мови значно підвищує ефективність засвоєння матеріалу. У статті також проаналізовано основні виклики, пов’язані з інтеграцією інтерактивних технологій, зокрема потребу у підготовці педагогів до роботи із сучасним обладнанням та розробленні відповідних навчальних матеріалів. У висновках обґрунтовано ефективність використання інтерактивних дошок у процесі викладання англійської мови в межах НУШ. Інтерактивні дошки сприяють підвищенню пізнавальної активності учнів, покращують сприйняття та запам’ятовування навчального матеріалу, а також формують важливі компетентності XXI ст. Проте для досягнення максимальної ефективності їх застосування необхідно забезпечити належну технічну підтримку, підвищити рівень цифрової компетентності вчителів та адаптувати навчальні програми до можливостей інтерактивного обладнання. Результати дослідження підтверджують доцільність упровадження інтерактивних технологій у навчальний процес і надають рекомендації для їх ефективного використання.

РОЛЬ ВИКЛАДАЧА ESP: ВІД УЧИТЕЛЯ ДО МАЙСТРА ПОБУДОВИ АВТОНОМІЇ

Анастасія Миколаївна Петрушкова — Mon, 13 Jan 2025 00:00:00 +0000

Роль викладача ESP (англійської мови для спеціальних цілей) змінюється у відповідь на суспільні та освітні зміни. Попри широке вивчення ролей викладачів у загальному викладанні англійської мови (ELT) еволюція та специфічні виклики, пов’язані з обов’язками викладача ESP, залишаються недостатньо дослідженими. Ця стаття має на меті заповнити цю прогалину, представляючи всебічну структуру багатогранних ролей викладача ESP, підкреслюючи їх важливість у сучасному освітньому контексті. У статті досліджується еволюція ролі викладача ESP шляхом ретроспективного аналізу на основі наявних наукових праць. Також окреслюються основні аспекти різноманітних обов’язків викладача. Спочатку роль викладача в системі загальної освіти часто була зосереджена на самому викладачеві (teacher-centered): педагог виступав як авторитет і головний приймач рішень. Із часом ця модель еволюціонувала до орієнтованої на учня (learner-centered), де викладач виконує роль фасилітатора, сприяючи автономії та залученню студентів. Авторка класифікує ці ролі на вісім ключових функцій: розробник курсу, фасилітатор, дослідник предметної галузі, дослідник методології, колаборатор, формувач автономності, оцінювач і керівник проєктів. Ці ролі є важливими для задоволення специфічних потреб учнів у різних професійних сферах. Дослідження підкреслює потребу у спеціалізованих знаннях як з іноземної мови, так і з конкретної спеціальності, у рамках якої викладається іноземна, а також у ґрунтовному розумінні методології викладання. Триваюча трансформація ролі викладача ESP відображає ширші зміни в освітньому середовищі, де все більше уваги приділяється персоналізованому та контекстно орієнтованому навчанню. Оскільки освіта ESP продовжує адаптуватися до викликів глобалізованого та цифрового світу, викладачі повинні розвивати нові навички, підтримувати автономію тих, хто навчається, і сприяти ефективній співпраці, щоб залишатися акту- альними в умовах змін освітнього середовища.

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ТЕМИ «УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917–1921 РР.» НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Ірина Володимирівна Радчук — Mon, 13 Jan 2025 00:00:00 +0000

У статті проаналізовано особливості методики викладання теми «Українська революція 1917–1921 рр.» на уроках історії. Представлення теми «Українська революція 1917–1921 рр.» на уроках історії є вкрай важливим у сучасному освітньому процесі, особливо в контексті сучасний подій, пов’язаних із російсько-українською війною, адже цей період історії слугує прикладом боротьби українського народу за свої незалежність та суверенітет. Викладання цієї теми формує патріотизм, національну свідомість і любов до рідної землі, виховуючи в учнів почуття відповідальності за долю своєї держави. Історична освіта сьогодні перебуває у стані трансформацій, тому виникла потреба відмовитися від старих підходів, які часто були побудовані на міфах та радянських наративах, й створити нові. Важливим є дослідження питання української революції як одного з державотворчих аспектів. Викладання теми «Українська революція 1917–1921 рр.» у школі потребує інтерактивного підходу, який допоможе учням не лише зрозуміти хронологію подій, а й усвідомити їхні причини, наслідки та значення. Дослідження спрямоване на вдосконалення методики викладання теми «Українська революція 1917–1921 рр.» Авторкою застосовано принцип системності, що реалізується за допомогою загальнонаукових методів. Проаналізовано програми з історії України та інтегрованого курсу з історії, методичні рекомендації і т. п. для детального відображення специфіки вивчення теми «Українська революція 1917–1921 рр.» на уроках історії. Наведено приклади власних вправ для вивчення «Української революції 1917–1921 рр.» та розширення контексту методики викладання запропонованої теми. Для розуміння особливостей викладання подій української революції акцентується увага на детальному аналізі історичних джерел для кращого розуміння складної боротьби української нації за незалежність в умовах української революції протягом 1917–1921 рр. У заключній частині статті підведено підсумки щодо важливості розвитку логічного, критичного, історичного мислення, а також урізноманітнення завдань для учнів. Важливим є значення революції як боротьби за державність, яка заклала основу для майбутньої незалежності України.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРСОНАЛІЗОВАНОГО НАВЧАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Олена Валеріївна Саган — Mon, 13 Jan 2025 00:00:00 +0000

Мета статті полягає в аналізі сучасних підходів до використання штучного інтелекту в організації персоналізованого навчання, виявлення переваг та недоліків застосування ШІ в освітньому процесі. Методи. Теоретичний аналіз наукових публікацій, узагальнення підходів до використання штучного інтелекту для персоналізації навчання здобувачів, емпіричні методи: анкетування, спостереження, тестування. Результати. Аналіз та узагальнення різних підходів до визначення феномену «персоналізоване навчання» засвідчили, що у сучасних умовах тотальної цифровізації всіх галузей суспільного життя застосунки штучного інтелекту можуть стати потужним інструментом забезпечення такого навчання. У роботі проведено опитування вчителів початкових класів щодо перспектив та викликів використання застосунків на основі штучного інтелекту у їхній фаховій діяльності. Результати такого опитування засвідчили, що більшою мірою учасники не пов’язують персоналізоване навчання з технологіями штучного інтелекту; ознайомлені з поодинокими застосунками, які функціонують на базі ШІ; частково знайомі з інструментами для аналізу прогресу учнів; зовсім не знайомі із системами управління навчанням (LMS) з підтримкою ШІ. Разом із цим 90% учасників опитування вважають окреслену проблему актуальною. У статті наведено приклади деяких запропонованих респондентам платформ, які функціонують на засадах штучного інтелекту і дають змогу персоналізувати навчання. Використовуючи їх, педагог може зекономити час на рутинних завданнях; генерувати нові ідеї; покращити візуальне оформлення своїх уроків; додати більше інтерактивності в навчальні програми.

ОЦІННО-РЕЗУЛЬТАТИВНИЙ КОМПОНЕНТ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ІДЕЙ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ

Анастасія Олексіївна Кузьменко — Mon, 13 Jan 2025 00:00:00 +0000

Мета. У статті прийнято за мету представити особливості специфіку оцінно-результативного компоненту системи підготовки майбутніх докторів філософії до реалізації ідей академічної доброчесності у процесі професійної підготовки. Методи. Дослідження базується на системному, компетентнісному та аксіологічному підходах. Методи дослідження включають: аналіз і синтез – для вивчення літератури та нормативно-правових актів; моделювання – для розроблення структури компонента; класифікацію і систематизацію – для впорядкування знань про його реалізацію. Результати. Система підготовки майбутніх докторів філософії до реалізації академічної доброчесності складається з мотиваційно-цільового, субʼєкт-субʼєктного, змістового, середовищного, технологічного та оцінно-результативного компонентів, які взаємодіють між собою та соціальним оточенням, сприяючи формуванню культури академічної доброчесності. Оцінно-результативний компонент включає критерії та рівні сформованості академічної доброчесності, що визначають готовність аспірантів дотримуватися її принципів. Серед основних критеріїв оцінки є мотиваційно-ціннісний, творчо-операційний, рефлексивний, а також етапи готовності до дослідницько-інноваційної діяльності. Визначено ключові показники академічної доброчесності, зокрема правильне зазначення джерел, об’єктивне оцінювання, дотримання авторського права та врахування особливих потреб здобувачів. Висновки. Для оцінки рівня сформованості академічної доброчесності у майбутніх докторах філософії пропонується використовувати критерії з відповідними рівнями сформованості: мотиваційно-ціннісний, етнокогнітивний, творчо-операційний та рефлексивний. Кожен із цих критеріїв включає показники, що оцінюють рівень усвідомлення норм доброчесності, здатність до самостійного застосування принципів та аналізу власної діяльності. Рівні сформованості оцінюються за трьома ступенями: низьким (адаптивним), середнім (репродуктивним) і високим (творчим), що відображають різні рівні усвідомлення, ініціативи та здатності до самовдосконалення у сфері академічної доброчесності.

ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА МАЙБУТНІХ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ: ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Людмила Аркадіївна Пермінова, Тетяна Федорівна Юркова — Mon, 13 Jan 2025 00:00:00 +0000

Метою статті є обґрунтування особливостей організації педагогічної практики майбутніх докторів філософії. Авторами використано методи аналізу, узагальнення результатів спостереження. Основний матеріал присвячено тому, що наводяться аргументи для оновлення організації освітнього процесу в аспірантурі, доводиться, що педагогічна (асистентська) практика має велике значення в науково-професійній підготовці здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти. У статті робиться акцент на тому, що навчання в аспірантурі є третім рівнем вищої освіти, що закріплено в державних нормативних документах, і це викликає кардинальні зміни в організації освітнього процесу. Тому оновлення змісту, форм і методів освіти майбутніх докторів філософії зумовлено низкою викликів до значних змін підготовки здобувачів в аспірантурі. Зокрема, автори спираються на внесені оновлення до «Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти … освітньо-наукова програма на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти – єдиний комплекс освітніх (навчальних дисциплін, індивідуальних завдань, практик, контрольних заходів тощо) та наукових (проведення наукового дослідження, написання наукових публікацій, виступи на конференціях тощо) компонентів, спрямованих на досягнення передбачених такою програмою результатів навчання, підготовки та публічного захисту дисертації, що дає право на отримання визначеної кваліфікації» (Порядок, 2023). Таким чином, освітні програми підготовки докторів філософії мають бути інноваційними як за змістом, так і за формами організації науково-педагогічної діяльності здобувачів. Ураховуючі сучасний воєнний стан, програми мають бути індивідуалізовані, наближені до темпу учіння й активності здобувачів. У статті наводиться структурна модель практичного складника освітньої програми, що, на нашу думку, відіграє ключову роль у формуванні академічної підготовки здобувачів. Підкреслюється, що нові аспекти освітнього середовища принципово важливі для формування дослідницьких навичок, кар’єрного зростання в майбутньому та встановлення ідентичності викладача вищого освітнього закладу в рамках концепції трисуб’єктної дидактики. Пріоритетним завданням практики є шліфування досвіду теоретичної і практичної підготовки майбутніх докторів філософії. Висновки. Практика є важливим складником у системі підготовки майбутніх докторів філософії та дійовим інструментом формування сучасного викладача вищого освітнього закладу. Проведення практики вимагає від організаторів високої відповідальності за кінцевий результат, а прогнозування і планування як змісту, так засобів має носити інноваційний характер.

ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ГОСТИННОСТІ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ОСВІТИ

Денис Васильович Петрунчак — Mon, 13 Jan 2025 00:00:00 +0000

Мета. Метою статті є аналіз інноваційних педагогічних підходів до підготовки фахівців у сфері гостинності в умовах цифровізації освіти та розроблення рекомендацій щодо їх ефективного впровадження в освітній процес. Методи. У дослідженні використано теоретичний аналіз наукової літератури та джерел із теми дослідження, контент-аналіз статей і публікацій, присвячених цифровізації освіти та інноваційним педагогічним підходам, порівняльний аналіз традиційних та інноваційних методів навчання у сфері гостинності, а також синтез отриманої інформації для формування висновків та рекомендацій. Результати. Виявлено, що цифрова компетентність є ключовим компонентом підготовки сучасних фахівців сфери гостинності. Розглянуто інноваційні педагогічні підходи, зокрема модель перевернутого класу, інтеграцію інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес та педагогіку гостинності, які сприяють підвищенню якості освіти та розвитку необхідних компетентностей у студентів. Наголошено на необхідності розроблення концептуальних положень цифрової педагогіки та дидактики, що враховують особливості навчання у цифровому середовищі. Проаналізовано компетентнісний підхід у професійній освіті та його актуальність для сфери гостинності. Визначено виклики та бар’єри в упровадженні інноваційних підходів, а також вплив цифровізації на сферу гостинності та освітні вимоги. Висновки. Інноваційні педагогічні підходи є необхідними для підготовки конкурентоспроможних фахівців у сфері гостинності в умовах цифровізації освіти. Упровадження цих підходів сприяє підвищенню якості освіти, розвитку цифрової компетентності та професійних навичок студентів. Розроблення цифрової педагогіки та дидактики, а також подолання викликів у впровадженні інновацій є ключовими завданнями сучасної педагогічної науки. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення освітніх програм і методів навчання у сфері гостинності.

ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВОГО СЕРВІСУ KSU24 В ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Любов Євгенівна Петухова, Наталія Анатоліївна Воропай, Юрій Юрійович Юрчук — Mon, 13 Jan 2025 00:00:00 +0000

Мета статті полягає у всебічному аналізі використання цифрового сервісу KSU24 в організації освітнього процесу закладу вищої освіти з акцентом на оцінку впливу платформи на якість навчання, адаптацію до сучасних умов, розвиток професійних навичок, а також можливості подальшого вдосконалення. Методи. У ході написання статті використано низку методів дослідження: метод аналізу методичної літератури; теоретичні (індукція, аналіз, систематизація, порівняння); емпіричні (бесіда, опитування); методи статистичної обробки. Результати. Одним з інструментів трансформації стала платформа KSU24, яка не лише забезпечила автоматизоване управління освітнім процесом, а й стала основою для інтеграції сучасних технологій у навчанні. Вона дала змогу оптимізувати комунікацію між студентами, викладачами та адміністрацією, а також забезпечила зручний доступ до навчальних матеріалів, що критично важливо під час війни. Змішане навчання, що реалізується у Херсонському державному університеті, відкриває нові можливості для розвитку освіти, створюючи умови для активної участі студентів в освітньому процесі. Висновки. Платформа KSU24 у сучасних умовах сприяє адаптації освітнього процесу до нових вимог і стандартів. Таким чином, Херсонський державний університет став не лише адаптивним, а й проактивним учасником освітнього процесу в умовах кризових ситуацій. Цифровізація, яку активно реалізує університет, є не лише відповіддю на виклики сьогодення, а й запорукою його конкурентоспроможності у майбутньому. Інноваційні інструменти, такі як KSU24, стають ключовими для оптимізації взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу та підвищення його загальної ефективності. Досвід Херсонського державного університету може слугувати цінним орієнтиром для інших освітніх установ, що прагнуть упроваджувати нові технології та адаптовувати свої стратегії до сучасних умов.

ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «КРАЇНОЗНАВСТВО»

Євгенія Олександрівна Співаковська, Тетяна Григорівна Бибик — Mon, 13 Jan 2025 00:00:00 +0000

Розвиток вищої освіти в умовах сьогодення тісно пов’язаний зі штучним інтелектом. Його вплив сьогодні настільки глобальний, що не залишається сумніву в раціональності й необхідності запровадження на всіх рівнях освіти. Мета статті полягає у визначенні ролі та значення використання штучного інтелекту, зокрема чату GPT, у процесі опанування англійської мови у закладах вищої освіти з дисципліни «Країнознавство». Для досягнення мети було використано такі методи дослідження, як порівняльний та системний аналіз наукових джерел із даної проблематики, синтез та узагальнення, аналіз наявних підходів до використання штучного інтелекту на заняттях з англійської мови, а також опис попередніх етапів експерименту. Результати. У статті порушено питання результативності використання штучного інтелекту в освітню практику здобувачів вищої освіти. Наведено різні підходи до визначення поняття «штучний інтелект». Зокрема, організовано і проведено констатувальний етап експерименту та узагальнено його результати. Дані проведеного експерименту свідчать про те, що застосування чату GPT сприяє глибшому та ефективнішому закріпленню іншомовного матеріалу та активізує саморозвиток учасників освітнього процесу. Окрім того, даний підхід до навчання дає змогу більш ефективно вирішувати цілу низку дидактичних завдань, зокрема: формувати і вдосконалювати навички формулювання запитань; збільшувати словниковий запас, як активний так і пасивний, лексикою сучасної англійської мови; формувати стійку мотивацію студентів до іншомовної діяльності. За результатами дослідження зроблено висновки: сьогодні ми спостерігаємо важливий фокус розвитку штучного інтелекту та застосування у сфері освіти, це є результатом стрімкого розвитку технологій штучного інтелекту, які відкривають велике коло різноманітних можливостей особистості в різних видах діяльності. Зокрема, застосування чату GPT у процесі опанування змісту дисципліни «Країнознавство» показало значну результативність у вивченні англійської мови.