Збірник наукових праць «Педагогічні науки»

РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ЧЕРЕЗ УПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ZERO WASTE У ВИКЛАДАННЯ ХІМІЇ

Олена Михайлівна Бабенко, Артем Андрійович Безбабний — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

У статті описано й проаналізовано дослідження, спрямоване на теоретичне обґрунтування й експериментальне підтвердження ефективності інтеграції принципів концепції Zero Waste (нуль відходів) у навчання хімії закладів загальної середньої освіти для розвитку екологічної компетентності учнів. Метою є розроблення методичних підходів, які сприяють формуванню в учнів екологічних знань, практичних умінь і ціннісних орієнтацій, необхідних для екологічно відповідальної поведінки в умовах сучасних викликів сталого розвитку. Методи. У дослідженні використано комплексний методологічний підхід, що базується на компетентнісному, діяльнісному й системному підходах до організації освітнього процесу. Застосовано теоретичні методи, зокрема аналіз психолого-педагогічної літератури, навчальних програм і методичних матеріалів; емпіричні методи, зокрема педагогічний експеримент, анкетування, спостереження; а також методи математичної обробки даних для оцінювання динаміки формування екологічної компетентності учнів. Результати педагогічного експерименту підтвердили ефективність упровадження принципів концепції Zero Waste у викладання хімії. Здобувачі освіти, що брали участь у педагогічному експерименті, продемонстрували суттєве підвищення рівня екологічної компетентності за всіма її компонентами: когнітивним, діяльнісним, ціннісно-мотиваційним і рефлексивним. Найбільш значущі зміни спостерігалися в діяльнісному (приріст 21,8%) і рефлексивному (приріст 17,6%) компонентах. Учні засвоїли навички сортування відходів, свідомого споживання й аналізу власних дій щодо їх впливу на довкілля. Висновки. Дослідження підтвердило, що інтеграція принципів концепції Zero Waste у викладання хімії є ефективним засобом формування екологічної компетентності учнів. Практична спрямованість такого підходу сприяє розвитку як теоретичних знань, так і практичних навичок, необхідних для екологічно відповідальної поведінки. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення методики викладання інших природничих дисциплін.

ПЕДАГОГІЧНІ СТРАТЕГІЇ ПІДТРИМКИ МОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ

Валентина Іванівна Бобрицька — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

Мета статті – виокремити й систематизувати педагогічні стратегії, які сприяють підтримці мовної комунікації та збереженню культурної ідентичності іноземних студентів. Методи. У межах дослідження застосовано теоретичні методи для систематизації наукових підходів, що стосуються проблеми підтримки мовної комунікації та збереження культурної ідентичності іноземних студентів, а саме: категорійно-дефінітивний (термінологічний) і контекстний аналіз для окреслення контекстного взаємозв’язку понять «культурна ідентичність», «мовна комунікація», «педагогічні стратегії»; порівняльно-історичний метод, щоб порівняти різні етапи й підходи до вивчення ролі мови у формуванні культурної ідентичності іноземних здобувачів вищої освіти, що уможливило виявлення особливостей реалізації державної освітньої політики з визначеної теми. Результати. Дослідження підтвердило вирішальну роль мовної комунікації у формуванні та збереженні культурної ідентичності іноземних студентів, особливо в контексті підвищення академічної мобільності. Теоретичний аналіз праць вітчизняних і зарубіжних науковців показав, що успішна інтеграція студентів-іноземців залежить від комплексного застосування трьох педагогічних стратегій: інтеграції елементів рідної мови й культури в освітній процес закладів вищої освіти іншої країни, використання проєктних і кооперативних форм навчання іноземних студентів, а також формування мультикультурного середовища й підтримки толерантності в процесі мовної комунікації та збереження культурної ідентичності досліджуваного контингенту. Такий підхід уможливлює врахування індивідуальних культурних особливостей, підсилює мотивацію до навчання і сприяє розвитку міжкультурних компетентностей у полікультурній студентській спільноті. Висновки. Запропоновані стратегії підтвердили свою ефективність у забезпеченні стійкого зв’язку іноземних студентів із рідною культурою, водночас надаючи їм змогу успішно адаптуватися до нового освітнього середовища. Комплексне застосування цих стратегій дає змогу університетам відповідати на виклики глобалізації, сприяти взаємозбагаченню культур і розвивати толерантність серед студентів. Подальші дослідження можуть бути зосереджені на поглибленні практичного інструментарію, зокрема на розробленні програм навчальних дисциплін і міждисциплінарних проєктів, що поєднують підходи з лінгвістики, педагогіки та соціокультурних студій.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ ІНОЗЕМНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: АКАДЕМІЧНИЙ ОГЛЯД

Юлія Андріївна Бондарчук — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

У статті здійснено комплексний аналіз теоретичних основ і стратегічних аспектів іноземної підготовки здобувачів вищої освіти в умовах сучасних освітніх реалій України. Дослідження акцентує увагу на необхідності розвитку мовних і міжкультурних компетентностей, що є ключовими складниками підготовки конкурентоспроможних фахівців у глобалізованому світі. Висвітлено значення Болонського процесу, який сприяє адаптації української системи освіти до європейських стандартів, зокрема шляхом інтеграції мовної підготовки з професійними дисциплінами. Основним компонентом сучасного навчального процесу визначено комунікативний підхід, що забезпечує практичне застосування мовних знань у реальних ситуаціях, сприяє формуванню критичного мислення, адаптивності та здатності до співпраці в міжкультурному середовищі. Особливу увагу приділено використанню сучасних цифрових технологій у процесі навчання. Дослідження підтвердило ефективність мультимедійних ресурсів, інтерактивних платформ, цифрового сторітелінгу й рефлексивних звітів у підвищенні мотивації здобувачів і розвитку їхніх мовних навичок. Інтеграція цих технологій у навчальний процес не лише підвищує якість освіти, а й сприяє формуванню цифрової компетентності, необхідної для успішної професійної діяльності. Також висвітлено значення залучення носіїв мови, які сприяють зануренню здобувачів в автентичне мовне середовище й розвитку міжкультурної чутливості. На основі аналізу сформульовано низку рекомендацій для вдосконалення іноземної підготовки здобувачів у закладах вищої освіти України. Зокрема, запропоновано інтегрувати міжкультурні елементи в навчальні програми, упроваджувати сучасні технології, акцентувати увагу на практичному застосуванні мовних навичок і стимулювати самостійну роботу здобувачів вищої освіти. Стаття пропонує концептуальні підходи до реформування іноземної підготовки здобувачів, які можуть слугувати базою для подальших досліджень і вдосконалення освітнього процесу.

ЛІНГВОСОЦІОКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ В УСНОМУ СПІЛКУВАННІ НІМЕЦЬКОЮ МОВОЮ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЯК МЕТОДИЧНИЙ ФЕНОМЕН: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Любов Ігорівна Кодлюк — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

Мета статті − розкрити теоретичні й методичні основи формування лінгвосоціокультурної компетентності в усному спілкуванні німецькою мовою старшокласників. Методами дослідження слугували: метод аналізу психолого-педагогічної й методичної літератури та відповідних нормативних документів; метод теоретичного аналізу й синтезу; методи порівняння й узагальнення. Результати. З’ясовано сутність іншомовної комунікативної компетентності та її субкомпетентностей – мовної, мовленнєвої, лінгвосоціокультурної й навчально-стратегічної; окреслено місце лінгвосоціокультурної компетентності в цій структурі. Визначено зміст лінгвосоціокультурної компетентності в усному спілкуванні німецькою мовою старшокласників та охарактеризовано її складники − соціолінгвістичний, соціокультурний і соціальний. З’ясовано, що перша охоплює знання мовних і мовленнєвих засобів із національно-культурною специфікою різних рівнів: безеквівалентної та фонової лексики; сталих виразів, ідіом і кліше; лінгвістичних маркерів соціальних стосунків і ситуацій; фразеологізмів, афоризмів, прислів’їв і приказок – і відповідні навички й уміння; друга – культурологічні, країнознавчі, соціокультурні й міжкультурні знання та відповідні навички й уміння; третя – знання культурно-специфічних правил і норм спілкування, стандартизованих моделей комунікативної поведінки, паравербальних і невербальних засобів спілкування та відповідні навички й уміння. Зміст зазначених компетентностей проілюстровано прикладами з німецької мови та культури. Конкретизовано вимоги до рівня володіння лінгвосоціокультурною компетентністю в усному спілкуванні німецькою мовою старшокласників. Висновки. Оволодіння лінгвосоціокультурною компетентністю в усному спілкуванні німецькою мовою старшокласників – одна з провідних цілей навчання іноземних мов і культур. Формування зазначеної компетентності має відбуватися з урахуванням її структурних складників – соціолінгвістичного, соціокультурного, соціального, які представлені в статті відповідними «надбаннями» учнів старшої школи: знаннями, навичками й уміннями.

ВИЗНАЧЕННЯ УМОВ ОРГАНІЗАЦІЇ УРОКІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В 5-Х КЛАСАХ ЗА КОНЦЕПЦІЄЮ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Альона Олександрівна Котило — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

У статті здійснено теоретичне обґрунтування психолого-педагогічних умов організації уроків англійської мови в 5 класі в межах концепції НУШ. Особливу увагу приділено аналізу адаптаційного періоду учнів під час переходу до базової школи та його впливу на процес вивчення іноземної мови. Визначено ключові психолого-педагогічні аспекти, що сприяють ефективному засвоєнню англійської мови, зокрема розвиток мотивації, урахування вікових особливостей учнів, створення сприятливого навчального середовища й застосування сучасних методів і технологій викладання. Досліджено основні підходи до організації навчального процесу, які сприяють формуванню іншомовної комунікативної компетентності, а саме: діяльнісний, особистісно-орієнтований і компетентнісний підходи. Обґрунтовано значення інтерактивних методів навчання, зокрема групової та проєктної діяльності, використання цифрових технологій та автентичних матеріалів. Окрему увагу присвячено зміні ролі вчителя, створенню сприятливого освітнього середовища й використанню сучасних підходів до навчання, що забезпечують розвиток іншомовної комунікативної компетентності учнів. Дослідження показало, що успішне формування іншомовної комунікативної компетентності в учнів 5 класу значною мірою залежить від низки умов, зокрема емоційно сприятливого освітнього середовища, адаптації навчальних методів до вікових особливостей дітей і застосування особистісно-орієнтованого й діяльнісного підходів. Виявлено, що ефективність навчання зростає за умови інтеграції інтерактивних технологій, диференційованого підходу й формувального оцінювання, що сприяє активному залученню учнів у процес комунікації.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Олександр Сергійович Цаплюк — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

Стаття присвячена дослідженню питання методологічних основ професійної підготовки майбутніх вихователів до формування соціокультурної компетентності дітей старшого дошкільного віку. Робота є складником у структурі ширшого наукового дослідження, присвяченого проблематиці виділення й перевірки педагогічних умов підвищення ефективності підготовки вихователів. У науковій розвідці окреслено, що однією з актуальних проблем сучасної професійної підготовки майбутніх вихователів є здатність формувати особистість дитини дошкільного віку як національно-свідомого громадянина своєї країни, ознайомленого з найкращими зразками української культури, традицій і звичаїв, фольклору українського народу, його історією, який володітиме на відповідному віку рівні українською мовою як державною та водночас мовою міжнаціонального спілкування в Україні, здатного до ефективної взаємодії з представниками інших народів, етносів на засадах взаємної поваги, толерантності, емпатії, рефлексії, мовленнєвого й загального етикету. Із цією метою, на нашу думку, підготовку вихователів варто розглядати з двох боків – змістово-процесуального, у межах якого закладається знаннєва та практична база вихователя на основі дисциплін психолого-педагогічної, професійної підготовки нормативного й варіативного складника освітньої програми, а також різних видів практик, та з особистісного боку, у межах якого здійснюється формування професійно значущих особистісних рис вихователя. Окреслено специфіку підготовки вихователя за обома означеними напрямами, зокрема суб’єкт-суб’єктний характер її здійснення, необхідність побудови міжпредметних зв’язків, систематичного застосування інформаційно-комунікативних технологій тощо. Також описані й аргументовані ключові методологічні підходи, які, на нашу думку, мають бути в основі підготовки майбутніх вихователів з означеної проблематики. Це компетентнісний, особистісно-орієнтований, діяльнісний, системний та інтегративний підходи. Їх поєднання дає змогу створити якісну ієрархічну модель професійної підготовки вихователів і реалізувати її в освітньому процесі.

МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ФАХІВЦІВ ІТ-СФЕРИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Володимир Андрійович Кашалаба — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

У статті зосереджено увагу на побудові й упровадженні моделей, що забезпечують формування спеціальних і надпрофесійних компетенцій у середовищі динамічних цифрових змін. Головна мета дослідження полягає у визначенні ефективних підходів до підготовки кадрів, здатних швидко опановувати інноваційні технології, організовувати роботу в мультидисциплінарних командах і пропонувати оригінальні рішення в умовах нестримного оновлення технологічного ландшафту. Для досягнення поставленої мети використано комплексний методологічний підхід, що включав аналіз теоретичних джерел, емпіричні спостереження й залучення практичного досвіду ІТ-компаній. У дослідженні застосовано дані, отримані під час структурованих інтерв’ю з представниками IT-компаній та аналізу результатів 94 випускників авторського курсу «Налаштування пошукової реклами в Google» на платформі Udemy. Застосовано порівняльно-описовий метод для характеристики різних моделей навчання (змішана освіта, дуальна форма, проєктно-орієнтовані курси), а також методи експертного оцінювання з метою виявлення ефективності формування надпрофесійних навичок (критичне мислення, креативність, лідерство, командна взаємодія). Результати дослідження засвідчили, що інтеграція активних методів навчання (проєктна робота, гейміфікація, групові обговорення), поєднана із систематичним залученням корпоративних партнерів, помітно підвищує рівень адаптивності студентів і стимулює їхню мотивацію до саморозвитку. Виявлено, що успішність упровадження таких моделей зростає в разі регулярного оновлення освітніх програм відповідно до вимог цифрового ринку, а також за умови тісної співпраці між університетами й високотехнологічними підприємствами. Залучення елементів змішаного навчання дає змогу індивідуалізувати процес підготовки, підсилюючи як технічний складник, так і гнучкі навички. На основі проведеної експертизи встановлено, що поєднання технічних дисциплін із курсами з розвитку креативного мислення й управлінських умінь найкраще сприяє формуванню фахівців, які здатні розв’язувати складні завдання та ініціювати інновації. У результаті дослідження сформульовано рекомендації щодо оптимізації навчальних програм і вдосконалення методів оцінювання надпрофесійних навичок. Розроблені моделі можуть слугувати основою для систематичної модернізації освітніх процесів, орієнтованих на розвиток комунікації, креативності, проєктного підходу й лідерства в умовах невпинної цифрової еволюції. Такий підхід сприятиме появі більш гнучких спеціалістів, здатних успішно реалізовувати себе у високотехнологічному середовищі та підтримувати конкурентоспроможність вітчизняних компаній на глобальному ринку.

ВІРТУАЛЬНІ ОСВІТНІ СЕРЕДОВИЩА: ДОПОМОГА АБІТУРІЄНТОВІ В КРИЗОВИХ УМОВАХ

Олександр Ігорович Лемещук, Юрій Юрійович Юрчук, Денис Олександрович Сенчишен — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

Мета статті – аналіз якості платформи KSU24 як ефективного інструмента, що позитивно впливає на організацію вступної кампанії. Методи. Для теоретичного обґрунтування актуальності визначеної проблематики застосовано методи аналізу літературних джерел, що висвітлюють роль цифрових технологій. У статті використано методи опитування серед абітурієнтів університету з метою вивчення ефективності використання віртуального освітнього середовища (далі – ВОС) KSU24. Результати. Останніми роками Україна робить значні кроки в напрямі цифровізації. Заклади вищої освіти, кожний у своєму темпі, просуваються у вирішенні проблем запровадження інноваційних освітніх технологій, формування в здобувачів цифрової грамотності. У статті подано оцінку якості використання ВОС KSU24 як авторської розробки науковими працівниками Херсонського державного університету. Обґрунтовується факт, що ВОС дає можливість оптимізувати комунікацію між абітурієнтами приймальною комісією університету, сприяє значному підвищенню доступності, гнучкості й ефективності процесу вступу, зокрема, у кризових умовах. Автори розкривають функціональні можливості ВОС KSU24, доступні для всіх суб’єктів освітнього процесу. Увага приділяється етапності процесу взаємодії здобувачів із ВОС, зокрема розкрито особливості першого, коли користувачі виступають як абітурієнти. У статті проаналізовано результати опитування вступників до університету, де позитивно оцінено доступність, якість у використанні запропонованої платформи. Більшість респондентів виявили бажання працювати на KSU24 й у процесі навчання за обраною спеціальністю. Висновки. Цифровізація освіти, зокрема впровадження ВОС на кшталт KSU24, є стратегічно важливим елементом для забезпечення якісного освітнього процесу й системою керування в закладі освіти. У статті доведено важливість функцій платформи для значної допомоги вступникам як в оформленні документів, так і в необхідних консультаціях із проблем, що виникають у ході вступної кампанії. Результати дослідження підтверджують необхідність подальшого розвитку й удосконалення цифрової платформи ВОС KSU24 для забезпечення доступності, прозорості й високої якості освіти в майбутньому.

ПСИХОФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Олена Вікторівна Отравенко — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

Мета статті полягає в системному аналізі характеристик основних понять дослідження, обґрунтуванні важливості психофізичної підготовки, визначенні критеріїв, показників і рівнів сформованості психофізичної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності. Методи дослідження: аналіз і синтез – для вивчення наукових джерел; узагальнення результатів спостереження сприяло обґрунтуванню важливості психофізичної підготовки до професійної діяльності й надання рекомендацій, моделювання – для розроблення структури компонента; класифікація і систематизація – для впорядкування знань про його реалізацію. Результати підтверджують попередні дослідження, водночас розширюючи розуміння основних понять: «підготовка», «майбутній учитель фізичної культури», «професійна підготовка», «психофізична підготовка майбутніх учителів фізичної культури», «педагогічна діяльність». Авторка статті обґрунтувала важливість психофізичної підготовки до професійної діяльності, яка містить фізичну складову, психологічну складову, професійну адаптивність, розвиток мотиваційно-ціннісної сфери, засоби й методи формування психофізичної готовності здобувачів вищої освіти до професійної діяльності. Основними критеріями психофізичної підготовки майбутніх учителів фізичної культури визначено такі: фізичну підготовленість, психологічну стійкість, мотиваційно-ціннісну сферу, інтелектуальні здібності, комунікативні навички й фізіологічні показники. Кожен із цих критеріїв включає показники, що оцінюють рівень усвідомлення й важливості психофізичної підготовки. Рівні сформованості оцінюються за трьома ступенями: низьким (адаптивним), середнім (репродуктивним) і високим (творчим). Висновки. Психофізична підготовка майбутніх учителів фізичної культури визначена нами як важливий компонент професійної діяльності, психологічної та професійно-прикладної фізичної підготовки, оскільки вона поєднує розвиток фізичних здібностей із формуванням психологічної стійкості. Освітня траєкторія майбутнього вчителя фізичної культури збагачується можливістю здійснювати навчально-пізнавальну, науково-дослідну діяльність паралельно зі спортивно-тренувальною, дає студентам змогу підвищити рівень стресостійкості, проявити психолого-педагогічні вміння й навички, сформувати професійні та особистісні компетентності майбутнього фахівця щодо планування й організації освітньої, фізкультурно-оздоровчої й спортивно-масової діяльності в закладах загальної середньої освіти. Результати дослідження підтверджують доцільність упровадження психофізичної підготовки в навчальний процес і надають рекомендації для їх ефективного використання.

УДОСКОНАЛЕННЯ ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Олена Михайлівна Прядко — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

Метою статті є аналіз проблем удосконалення вокально-виконавських умінь як елемента професійної самоактуалізації майбутнього вчителя музичного мистецтва. У дослідженні автор використала методи теоретичного аналізу наукових джерел з проблематики професійної самоактуалізації майбутніх учителів музичного мистецтва, систематизації, узагальнення результатів аналізу та спостереження. Результати проведеної роботи дали змогу встановити, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства, орієнтованого на гуманізацію, демократизацію освіти, проблемам саморозвитку, самовираження, самореалізації особистості надають особливої уваги. Значний інтерес становить вивчення питання самоактуалізації особистості як прагнення повного саморозкриття, самовдосконалення потенціалу індивіда. Автор статті зосереджує увагу на вивченні явища професійної самоактуалізації, її значення й ролі в структурі загальної самоактуалізації особистості. Установлено, що професійна самоактуалізація сприяє реалізації життєвого потенціалу, формуванню стимулів до безперервного саморозвитку й самовдосконалення фахівця, активізує психічні та фізичні сили людини, спрямовує їх у напрямі повного саморозкриття. У статті зазначається, що важливим елементом професійної самоактуалізації вчителя музичного мистецтва є процес розвитку вокально-виконавської майстерності педагога. Майстерне використання вчителем власного співацького голосу на уроці є ефективним засобом формування музичної культури, естетичних ідеалів учнів. Розвиненість вокального потенціалу майбутнього педагога-музиканта, сформованість складного комплексу вокально-технічних, вокально-слухових, художньо-виконавських умінь і навичок, обізнаність із науково-методичними засадами постановки співацького голосу сприяє професійному самовиявленню педагога, реалізації його педагогічного потенціалу. Висновки. Удосконалення вокально-виконавської майстерності майбутнього вчителя музичного мистецтва є важливим елементом його професійної самоактуалізації, саморозкриття професійного потенціалу.

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНІКИ ЯК ВАЖЛИВИЙ РЕСУРС ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ДІАГНОСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Михайло Олегович Чувасов — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

У статті розглянуто можливості інтерактивної техніки як важливого ресурсу підвищення якості підготовки майбутніх педагогів до діагностичної діяльності в умовах університетської освіти; схарактеризовані фактори продуктивності діагностичної діяльності, її структурні компоненти; розкрито, особливості інтерактивних технік, їх різноманітність, специфіку, функції, аналіз рівня готовності студентів до їх використання в освітньому процесі, впливу на характер підготовки до діагностичної діяльності як важливого чинника формування творчої особистості в умовах навчального закладу. Мета статті – виявити можливості інтерактивної техніки в підготовці майбутніх педагогів до діагностичної діяльності як важливого ресурсу успішності формування їхньої творчої особистості в умовах університетської освіти. За допомогою сукупності методів (вивчення наукової літератури, аналіз ідей теоретичних положень, спостереження, бесіди, тестування, моделювання педагогічних ситуацій, математична обробка отриманих результатів, педагогічний експеримент) обґрунтовано різні види інтерактивних технік: групи організаційно спрямованих і змістовно-смислових, особливості їх впливу на формування кожного компонента діагностичної діяльності. Результати формувального експерименту підтвердили можливості використання інтерактивних технік у професійній підготовці майбутніх педагогів до діагностичної діяльності в спеціально створених педагогічних умовах, оновлення її змісту, методики й технології, використання діагностичного інструментарію, що позитивно впливає на професійне становлення майбутніх педагогів у системі університетської освіти. Проведене дослідження дало змогу зробити висновки, що ефективність професійної підготовки майбутніх педагогів до діагностичної діяльності суттєво підвищується шляхом використання інтерактивної техніки, розроблення її функцій і методичних засад реалізації в практиці закладу вищої освіти в спеціально створених педагогічних умовах.

ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Олена Дмитрівна Шинкарьова, Наталія Геннадіївна Шинкарьова — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

Метою дослідження є аналіз можливості використання елементів оздоровчо-рекреаційної діяльності на заняттях з освітнього компонента «Фізична культура і спорт» у закладах вищої освіти. У роботі застосовано такі методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичної літератури, анкетування, педагогічне спостереження, статистичний аналіз. Результати. У рамках дослідження проводили педагогічне спостереження, за результатами якого складено анкету. В анкетуванні взяли участь здобувачі освітнього ступеня «бакалавр» 1-го курсу Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» навчально-наукового інституту технологій і торгівлі та навчально-наукового інституту соціальних і гуманітарних наук у кількості 86 осіб. Аналіз результатів анкетування показав таке: рівень поінформованості здобувачів про засоби рекреаційної активності недостатньо високий, лише 35,8% опитаних розуміють, що таке фізична рекреація. При цьому більшість здобувачів (76,4%) виявили бажання ознайомитися на заняттях із цією сферою фізичної активності. На початку дослідження для 41,5% здобувачів пасивний відпочинок був привабливішим за активне дозвілля; 33,7% респондентів указали, що регулярно займаються фізичними вправами у вільний від навчання час. Провідне місце серед засобів фізичної рекреації посідають фітнес, атлетична гімнастика, рухливі та спортивні ігри, туризм тощо. Після оновлення освітнього компонента «Фізична культура і спорт» протягом навчального року здобувачі освіти опанували нові для себе рухові активності: «силовий фітнес», «танцювальний фітнес, зумба», «фітнес-йога», «аквафітнес», «бойовий хортинг», «китайська гімнастика ушу», «орієнтування на місцевості», «нетрадиційні види футболу», «нетрадиційні види рухової активності», «поліатлон», «ойна» тощо. Нові види активності викликали в студентської молоді більшу зацікавленість, більшу привабливість і, головне, відбулася зміна мотивувальних установок до оздоровчо-рекреаційної діяльності. У 15,8% респондентів пасивний відпочинок залишився привабливішим за активне дозвілля. 67,3% здобувачів освіти відкрили для себе нові рухові активності. 48,3% здобувачів відмічають підвищення інтересу до систематичних занять фізичною культурою та спортом, підвищення впевненості в собі, самооцінки, самопочуття, емоційного стану тощо. Висновки. У ході дослідження встановлено, що поінформованість про оздоровчо-рекреаційну діяльність сприяють формуванню в здобувачів освіти рухових навичок, позитивного емоційного стану, здорового стилю життя, впливає на суб’єктивну оцінку самопочуття, підвищує мотивацію до занять фізичною культурою. Рухова активність, яка практикується розумно й систематично, є одним із найважливіших чинників впливу на стан здоров’я і якість життя молоді.

ЦИФРОВІ ОСВІТНІ РЕСУРСИ В ЕКОНОМІКО-УПРАВЛІНСЬКІЙ ПІДГОТОВЦІ ІТ ФАХІВЦІВ: БІБЛІОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ

Дмитро Сергійович Антонюк, Тетяна Анатоліївна Вакалюк — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

Мета дослідження – здійснити бібліометричний аналіз наукових публікацій щодо використання цифрових освітніх ресурсів в економіко-управлінській підготовці ІТ-фахівців для виявлення основних тенденцій, закономірностей і перспективних напрямів досліджень у цій галузі. Методи дослідження. Пошук публікацій здійснювався в наукометричній базі даних Scopus за ключовими словами, що стосуються цифрових освітніх ресурсів та економіко-управлінських компетентностей. Для аналізу даних використано бібліометричний і системний аналіз, кластерний аналіз, візуалізацію даних і порівняльний аналіз. Обробка й візуалізація бібліометричних даних здійснювалася за допомогою програмного забезпечення VOSviewer. Результати. Проаналізовано 78 публікацій за період 2011–2025 рр. Виявлено інтерес, що зростає, до тематики з піком у 2021 році (20 публікацій). Установлено відсутність стійких дослідницьких груп і наукових шкіл, що підтверджується максимальною кількістю 2 публікації на одного автора. Визначено лідерів за кількістю публікацій (Польща, Італія, США, Чеська Республіка, Україна – по 5 публікацій) і за цитуванням (Польща – 130, Великобританія – 119, Франція – 93 цитування). Виявлено міждисциплінарний характер досліджень, де найбільшу частку становлять публікації в галузі комп’ютерних наук (19,6%), бізнесу та менеджменту (18,9%), соціальних наук (15,5%). Визначено чотири основні кластери досліджень: освітньо-орієнтований, управлінсько-інформаційний, технологічно-цифровий і симуляційно-ігровий. Висновки. Дослідження цифрових освітніх ресурсів в економіко-управлінській підготовці ІТ-фахівців знаходиться на етапі становлення, що підтверджується відсутністю усталених дослідницьких груп і широкою географічною розпорошеністю публікацій. Спостерігається еволюція від традиційних освітніх підходів до технологічно-орієнтованих методів навчання з акцентом на використанні симуляцій та ігрових технологій.

КРИТЕРІЇ ВИБОРУ ТЕКСТІВ ДЛЯ ЧИТАННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ: НАУКОВІ ПІДХОДИ Й СУЧАСНІ ПРАКТИКИ

Олена Василівна Мудра, Тетяна Петрівна Коропатніцька — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

У статті розглядаються основні критерії вибору навчальних матеріалів для читання іноземною мовою. Проведено аналіз поглядів різних науковців щодо використання автентичних текстів і вивчено можливі методи оптимізації процесу вибору текстів. Особливу увагу приділено важливості як адаптованих, так й автентичних текстів у контексті мовного навчання, а також визначено роль сучасних цифрових платформ у цьому процесі. Метою дослідження є аналіз ролі вибору текстів у викладанні іноземних мов і його впливу на досягнення конкретних освітніх цілей, таких як мовне освоєння, культурне розуміння й когнітивний розвиток. Вибір текстів має бути обґрунтованим і відповідати як лінгвістичним потребам учнів, так і педагогічним цілям навчальної програми. Комплексний огляд наукової літератури виявляє ключові чинники, що впливають на вибір текстів, серед яких – рівень володіння мовою учня, тематична релевантність матеріалу та ступінь відповідності контенту мотивації й інтересам студентів. Визначено важливість того, щоб освітні тексти були не тільки захопливими та складними, а й належним чином адаптованими до індивідуальних потреб учнів, щоб підтримувати мотивацію і стимулювати глибоке засвоєння матеріалу. Комбінація цих чинників є важливою для підвищення ефективності викладання іноземних мов. Особливу увагу приділено впливу цифрових технологій, зокрема в аспекті автоматизованого вибору текстів. Використання сучасних технологічних інструментів дає змогу викладачам значно спростити процес вибору матеріалів, забезпечуючи не лише їх лінгвістичну відповідність, а й педагогічну доцільність. Аналіз вибору текстів у викладанні іноземних мов охоплює кілька ключових аспектів: узгодженість з освітніми цілями, типи читання (глобальне, вибіркове й детальне), психолінгвістичні фактори, технічні аспекти (мультимедійні й інтерактивні ресурси) та лінгвістичний і соціокультурний контексти. Окремо розглядається різниця між автентичними й адаптованими текстами, а також роль цифрових платформ у забезпеченні доступу до різноманітних матеріалів. Результати дослідження свідчать про те, що вибір текстів має бути адаптований до рівня володіння мовою учнів, їхніх інтересів і мотивації. Зазначено важливість використання автентичних матеріалів для просунутих учнів, тоді як адаптовані тексти є корисними для початківців та учнів середнього рівня. Інтеграція мультимедійних ресурсів і цифрових технологій створює додаткові можливості для навчання, підвищує залученість і покращує навички слухання й говоріння. Психолінгвістичні фактори, такі як мотивація та когнітивна відповідність, є визначальними для ефективності вибраних матеріалів. Вибір текстів для викладання іноземної мови має враховувати як педагогічні, так і психологічні аспекти, що забезпечують відповідність матеріалів рівню володіння мовою та особистим інтересам учнів. Адаптація текстів до потреб студентів, а також використання мультимедійних і цифрових ресурсів можуть значно покращити навчальний процес. Автентичні тексти є важливим елементом у розвитку комунікативної компетенції та культурного розуміння, що сприяє більш глибокому зв’язку між мовою і культурою. Стаття завершується рекомендаціями щодо вдосконалення процесу вибору текстів. Ці рекомендації акцентують увагу на необхідності використання цифрових інструментів для створення динамічного, персоналізованого й ефективного навчання іноземним мовам. Загальна мета полягає в тому, щоб навчальний процес не тільки відповідав рівню володіння мовою та інтересам учнів, а й сприяв максимальному залученню студентів до навчання, що підвищить ефективність процесу оволодіння мовою. Ураховуючи сучасні досягнення, стаття підтримує підхід, орієнтований на використання цифрових технологій у навчанні іноземних мов, що сприяє більшій залученості учнів і їхньому успіху.

ЗАПОРУКА УСПІШНОГО НАВЧАННЯ ХІМІЇ ЧЕРЕЗ ІНСТРУМЕНТАРІЇ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ

Раїса Семенівна Ямборак — Thu, 17 Apr 2025 00:00:00 +0000

В умовах реформування освіти в Україні, зокрема впровадження концепції Нової української школи (НУШ), яка передбачає перехід до компетентнісного підходу в навчанні, дослідження ефективних методів формувального оцінювання набуває особливої актуальності. Метою дослідження є розроблення й апробація модельного інструментарію формувального оцінювання в навчанні хімії, що сприятиме підвищенню якості освітнього процесу й розвитку ключових компетентностей учнів. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, порівняльний аналіз формувального й підсумкового оцінювання, педагогічний експеримент, анкетування учнів і вчителів, а також статистичний аналіз отриманих даних. Результати дослідження свідчать про ефективність формувального оцінювання, яке зорієнтоване на процес навчання, а не лише на кінцевий результат. Розроблено модельний інструментарій формувального оцінювання, що включає таке: чек-листи для лабораторних робіт, які дають учням змогу самостійно контролювати правильність виконання дослідів та аналізувати власні дії; рефлексивні сторінки в робочих зошитах, що спонукають учнів до самоаналізу, усвідомлення власних помилок і знаходження шляхів їх виправлення; інформаційні листи досягнень учнів, які забезпечують зворотний зв’язок із батьками й дають їм змогу активно долучатися до навчального процесу; систему двоетапного оцінювання здобутих знань, що дає змогу учням покращити свої результати після корекції помилок і додаткової роботи над матеріалом. Апробація запропонованих підходів у закладах середньої освіти підтвердила позитивний вплив модельного інструментарію на успішність учнів з хімії. Висновки дослідження вказують на те, що впровадження розробленої моделі формувального оцінювання сприяє покращенню мотивації учнів до навчання й розвитку критичного мислення. Таким чином, ця модель може бути ефективно використана в сучасній освітній системі України.