Збірник наукових праць «Педагогічні науки»

ВСТУПНЕ СЛОВО ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

Людмила Аркадіївна Пермінова — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

ВСТУПНЕ СЛОВО ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

ФЕНОМЕН ПОСТАТІ МАРІЇ ПЕНТИЛЮК В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІНГВОДИДАКТИЦІ: МАЛОВІДОМІ ФАКТИ ТА ЇХ НАУКОВЕ ОСМИСЛЕННЯ

Сергій Аркадійович Омельчук — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

Мета. Дослідження спрямовано на виявлення, узагальнення й наукове осмислення невідомих або маловідомих фактів біографії та професійної діяльності Марії Пентилюк, з’ясування їхньої ролі у формуванні її як педагогині й науковиці, а також переосмислення на цій основі її внеску в розвиток української лінгводидактики. Методи. Дослідження ґрунтується на поєднанні біографічного, історико-педагогічного та джерелознавчого підходів. Емпіричну основу становлять архівні матеріали Херсонського державного університету (особова справа, матеріали кафедральних та університетського архівів), що дали змогу уточнити хронологію професійної діяльності та конкретизувати участь дослідниці в освітніх, наукових і громадських процесах; усні джерела (інтерв’ю з Марією Пентилюк та її сучасниками) опрацьовано як наративні свідчення з подальшою верифікацією, а також опубліковані джерела про неї, використані для контекстуалізації. Аналітичний етап передбачав тематичне групування виявлених фактів за основними напрямами діяльності. Результати. У процесі дослідження встановлено нові факти біографії Марії Пентилюк, що розкривають ранній етап її професійного становлення в умовах радянського періоду, а також висвітлюють її життєвий і науковий шлях у контексті сучасних воєнних викликів. До наукового обігу введено нові архівні джерела, зокрема особову справу дослідниці, а також інтерв’ю, записані після 24 лютого 2022 р. Здійснено реконструкцію внутрішньої логіки професійного розвитку науковиці в єдності біографічного досвіду, педагогічної практики, наукового пошуку й громадської діяльності. Висновки. Марія Пентилюк є ключовою постаттю становлення сучасної української лінгводидактики, а її професійний шлях відображає еволюцію національної мовної освіти другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Виявлені маловідомі факти істотно доповнюють усталений науковий образ дослідниці та засвідчують визначальну роль, яку відіграли окремі біографічні обставини у формуванні її наукової концепції. Результати дослідження актуалізують значення педагогічної біографіки як перспективного напряму розвитку педагогічної науки.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Ольга Андріївна Зуброва — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

Мета полягає в аналізі процесів цифрової трансформації методики навчання англійської мови в закладах вищої освіти, узагальненні практики використання сучасних цифрових технологій, а також у розгляді викликів, які сучасні трансформаційні процеси ставлять перед викладачем іноземної мови. Методи. У ході дослідження застосовано теоретичні методи аналізу, синтезу, систематизації й узагальнення, а також емпіричні методи – спостереження за освітнім процесом та контент-аналіз освітніх платформ. Результати. Сучасні освітні середовища зазнають істотного впливу з боку процесів цифровізації освіти, які впливають на зміст, форми, методи, прийоми та засоби навчання іноземних мов, а також трансформують роль викладача. Стаття узагальнює теоретичні засади і практичний досвід використання цифрових технологій у викладанні англійської мови, аналізує сучасні інструменти CALL та MALL, а також описує проблеми, що постають перед викладачем у цифровізованому освітньому середовищі. Обґрунтовано, що комунікативний підхід залишається провідною парадигмою навчання іноземних мов, однак зазнає суттєвого оновлення завдяки інтеграції цифрових технологій. Проаналізовано еволюцію CALL від простих тренувальних програм до сучасного інтерактивного автентичного освітнього простору із залученням штучного інтелекту. Охарактеризовано можливості мобільних застосунків, AR-, VR- та AI-технологій, онлайн-платформ і сервісів для створення інтерактивного контенту у формуванні іншомовної комунікативної компетентності. Акцентовано зростаючу роль викладача як фасилітатора, наставника та провідника в інформаційному просторі, а також наголошено на необхідності розвитку цифрової грамотності здобувачів освіти. Висновки. Поєднання цифрових інновацій із класичними методами навчання є перспективним напрямом розвитку методики викладання англійської мови, незважаючи на існуючі технічні та педагогічні виклики.

ФОРМУВАННЯ СОЦІОЕМОЦІЙНИХ НАВИЧОК ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В ПРОЦЕСІ ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ НА РІВНІ МІСЦЕВИХ ГРОМАД

Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

Мета. Дослідження спрямоване на визначення ролі співпраці громад та закладів освіти у формуванні соціоемоційних навичок (СЕН) здобувачів освіти в умовах післявоєнного відновлення України та екологічної діяльності. Особлива увага приділяється інтеграції цінностей сталого розвитку й екологічної свідомості в освітній процес, що є необхідною умовою для підготовки молоді до активної участі у суспільному житті та екологічних практиках. Методи. Використано аналіз наукових публікацій (Google Scholar, Web of Science, Springer), нормативно-правових документів та емпіричних даних громадських організацій за 2016–2024 рр. Застосовано онлайн-опитування серед дітей та внутрішньо переміщених осіб (ВПО), а також методи спостереження, узагальнення та статистичної обробки даних. Дослідження проводилося у два етапи: до пандемії та під час війни, що дало змогу врахувати різні контексти формування СЕН і виявити специфіку їх розвитку в умовах підвищеного стресу та невизначеності. Результати. Установлено, що освітні заклади й громади відіграють ключову роль у розвитку соціоемоційних навичок, які забезпечують стійкість, емпатію, відповідальність, комунікацію та здатність до командної роботи. В умовах екологічних викликів особливого значення набуває формування навичок природокористування та екологічної свідомості. Прикладом практичної діяльності стала організація збору й утилізації батарейок, що сприяє розвитку відповідальності та колективної взаємодії. Дослідження підтвердило, що участь молоді у громадських екологічних проєктах підвищує рівень соціалізації, формує відчуття спільності та колективної відповідальності, а також стимулює екологічно свідомі моделі поведінки. Висновки. Соціоемоційні навички є визначальним чинником у формуванні екологічної свідомості та сталого розвитку суспільства. Саме громади у співпраці з освітніми закладами створюють умови для інтеграції екологічних цінностей у навчальний процес, сприяють згуртованості та підготовці молоді до активної участі в екологічних практиках. Практична цінність дослідження полягає у виробленні стратегій інтеграції СЕН у систему освіти та залученні громад до екологічних ініціатив, що забезпечує безпечне середовище для майбутніх поколінь і посилює роль громад як стейкхолдерів освітніх змін.

МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ В МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СТИЛІСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПРОЦЕСІ НАУКОВО-ЛІНГВІСТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Михайло Миколайович Торчинський, Наталія Миколаївна Торчинська — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

В умовах стрімкої трансформації вищої школи розвиток стилістичної компетентності здобувачів уже не обмежується лінгвістичним циклом, а стає фундаментальним елементом їхньої загальної професійної та дослідницької культури. Мета. Статтю присвячено обґрунтуванню міждисциплінарного підходу до формування стилістичної компетентності майбутніх фахівців у процесі їхньої науково-лінгвістичної підготовки в закладах вищої освіти, зокрема під час вивчення таких ОК, як «Основи філологічних і педагогічних досліджень», «Методологія та організація наукових досліджень», «Українська мова за професійним спрямуванням». Методи. У дослідженні застосовано аналіз наукових праць із лінгводидактики, системний аналіз освітніх програм, порівняння вимог до підготовки бакалаврів і магістрів, а також моделювання системи практичних завдань для аудиторної роботи. Результати. Доведено, що формування стилістичної компетентності має відбуватися наскрізно через інтеграцію мовних та методологічних дисциплін. Розроблено комплекс завдань для студентів бакалаврату (укладання глосаріїв, робота з аналітичними матрицями стилів, бібліографічний опис джерел) та магістратури (реконструкція наукового тексту, порівняльний аналіз дефініцій, кейс-стаді з академічної доброчесності). Акцентовано на необхідності перенесення основної частини практичної роботи в аудиторію задля розвитку критичного мислення здобувачів та мінімізації неконтрольованого використання інструментів штучного інтелекту. Обґрунтовано відмінності у вимогах до академічного письма на різних рівнях освіти – від засвоєння стандартів на бакалавраті до вибудовування авторської наукової стратегії у магістратурі. Висновки. Упровадження міждисциплінарного підходу забезпечує трансформацію стилістичних знань у прикладний інструмент наукового пошуку. Вивчення методології досліджень у синергії зі стилістикою дає змогу майбутнім фахівцям успішно презентувати результати власної праці, дотримуючись етичних норм академічної комунікації та вимог академічної доброчесності.

СЕНСОЖИТТЄВИЙ УНІВЕРСУМ МАРІЇ ПЕНТИЛЮК І НІЛИ ВОЛОШИНОЇ: СМИСЛОТВОРЕННЯ В НАУКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Василь Іванович Шуляр — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

Мета. У статті здійснено концептуальну реконструкцію сенсожиттєвого універсуму М. Пентилюк і Н. Волошиної як двох комплементарних моделей української мовно-літературної освіти: комунікативно-діяльнісної та культурно-інтерпретаційної. Методи. Використано поняттєво-термінологічний, персонологічний, порівняльний, структурно-логічний і проєкційний аналіз; матеріалом стали праці М. Пентилюк про мовну особистість, культуру професійного спілкування й інтегративну підготовку майбутнього вчителя-словесника, а також сучасні дослідження спадщини Н. Волошиної, зокрема праці про наукову школу, виразне читання, діалог мистецтв, національно-культурну ідентичність і патріотичне виховання. Результати. Доведено, що наукова діяльність обох професорок є формою культурно-освітнього служіння українському слову, дитині, учительству і майбутньому України. Універсум М. Пентилюк вибудовується навколо мовної особистості, комунікативної діяльності, професійного мовлення, інтеграції філологічних дисциплін; універсум Н. Волошиної – навколо учня-читача, художнього слова, естетичного виховання, діалогу мистецтв, національно-культурної ідентичності та навчальної книги як культурно-методичного тексту. Запропоновано порівняльну модель, що співвідносить спадщину вчених із проєкціями ОДМ: цільовою, програмною, декомпозиційною, методичною, взаємодійною, контентною, моніторинговою, ціннісною і розвитковою. Висновки. М. Пентилюк і Н. Волошина не дублюють одна одну, а творять цілісну матрицю сучасної мовно-літературної освіти: перша забезпечує дію словом, друга – інтерпретацію і переживання слова. У синтезі вони формують методологічне підґрунтя для моделі Я-особистості майбутнього, здатної мислити, говорити, читати, творити, оцінювати й відповідально діяти.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ТА АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ: ТОЧКИ ПЕРЕТИНУ В ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Валерія Сергіївна Блах — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

Мета статті полягає у теоретичному осмисленні взаємозв’язку інтелектуальної власності та академічної доброчесності в системі підготовки майбутніх фахівців і визначенні основних точок їх перетину в сучасному освітньому процесі закладу вищої освіти. Методи. У дослідженні використано аналіз і синтез наукових джерел, порівняння, узагальнення, інтерпретацію нормативно-правових положень, а також логіко-системний підхід до осмислення правових, етичних і педагогічних аспектів проблеми. Результати. З’ясовано, що інтелектуальна власність та академічна доброчесність утворюють спільне ціннісно-нормативне поле, у межах якого поєднуються повага до авторства, визнання інтелектуального внеску, самостійність навчальної і наукової діяльності, правомірне використання джерел, недопущення плагіату та відповідальне застосування цифрових технологій і штучного інтелекту. Визначено основні точки перетину цих феноменів в освітньому процесі: авторство і цитування, правомірне використання навчальних та наукових матеріалів, представлення результатів дослідницької діяльності, самостійність виконання завдань, цифрова етика. Виявлено типові проблеми у підготовці студентів, серед яких недостатнє розуміння меж авторства, формальне ставлення до академічного письма, труднощі роботи з джерелами, фрагментарність знань про інтелектуальну власність і некритичне використання систем штучного інтелекту. Узагальнено педагогічні підходи до формування культури академічної доброчесності й поваги до інтелектуальної власності: інтегративний, аксіологічний, практико-орієнтований, компетентнісний, рефлексивний, середовищний, проєктувальний, цифрово-етичний і системний. Висновки. Доведено, що інтеграція проблематики інтелектуальної власності та академічної доброчесності в професійну підготовку студентів є необхідною умовою розвитку правової обізнаності, етичної відповідальності, самостійності мислення та готовності до чесної академічної і професійної взаємодії.

УРОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК КОМУНІКАТИВНА ПОДІЯ: УСВІДОМЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ФЕНОМЕНУ ЗДОБУВАЧАМИ ЗВО

Раїса Сергіївна Дружененко — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

Метою наукової розвідки є презентація результатів експериментального дослідження в аспекті усвідомлення здобувачами мовно-літературної галузі ЗВО комунікативного феномену сучасного уроку української мови, комунікативної ролі вчителя на уроці, а також наукових висновувань задля подальшого розроблення практичних кроків у напрямі формування професійної комунікативної компетентності майбутнього фахівця. Задля досягнення мети використано метод аналізу спеціальної наукової джерельної бази, теоретичного осмислення й узагальнення наукових концепцій із проблеми, опитування здобувачів вищої освіти, спостереження уроків української мови, проведених здобувачами-практикантами. Результати дослідження ми отримали на основі відповідей респондентів на запитання анкети про комунікативну подію, комунікативну ситуацію, комунікативний аспект сучасного уроку української мови, комунікативні функції вчителя на уроці, взаємозалежність комунікації вчителя й учнів та результатів навчання тощо. Анкетування дало змогу виявити реальний стан розуміння майбутніми фахівцями сучасного уроку української мови як комунікативної події, ролі вчителя на уроці як ініціатора навчального спілкування, а також самоосмислення здобувачами труднощів у демонстрації власних комунікативних умінь. Висновки. 1. Спостерігаємо часткове розуміння здобувачами понять комунікативна подія та комунікативна ситуація, подекуди вони ототожнюються. Основну мету спілкування здобувачі вбачають в обміні інформацією, взаємодії, поза увагою лишаються функції сприйняття та впливу на учня. 2. Попри абсолютне сприйняття здобувачами уроку як комунікативної події, обґрунтування виявилися дещо вузькими й поверховими. 3. На думку респондентів, найбільш активне спілкування вчителя з учнями відбувається на організаційно-мотивувальному етапі, хоча частково названо й інші етапи уроку. 4. Роль учителя як активного комуніканта на уроці української мови осмислена частково. Поза межами усвідомлення залишаються такі комунікативні функції, як контактна, спонукальна, координаційна, розуміння, регуляційно-комунікативна, впливу тощо. Окрім того, подекуди спостерігаємо сплутування понять «функції мови» та «комунікативні функції». 5. Незважаючи на розуміння здобувачів залежності результативного навчання учнів від рівня комунікації вчителя, успішними комунікантами назвали себе лише 25% респондентів. 6. Експеримент показав, що в системі фахової підготовки майбутніх учителів особливої уваги заслуговує глибоке обґрунтування засадничих положень із проблеми комунікації вчителя з учнями на уроці, а отже, і питання формування професійної комунікативної компетентності. 7. Уважаємо за необхідне в перспективі розробити й апробувати спеціальну методику формування професійної комунікативної компетентності майбутніх учителів української мови на засадах комунікативної дидактики, комунікативної методики задля оптимальної підготовки до професійної діяльності.

ДУАЛЬНА МОДЕЛЬ ПОРАДНИЦТВА ТА НАСТАВНИЦТВА ЗДОБУВАЧА ВИЩОЇ ОСВІТИ: СТРАТЕГІЯ УПРОВАДЖЕННЯ

Антон Сергійович Запорожець, Тетяна Василівна Запорожець — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

Цифровізація вищої освіти створює парадоксальну ситуацію: з одного боку, масові онлайн-курси (MOOC), адаптивні навчальні платформи та великі мовні моделі розширюють доступ до знань і дають змогу індивідуалізувати темп навчання; з іншого боку, вони посилюють ризик знеособлення освітнього процесу та соціальної ізоляції здобувачів. Водночас прогресивні освітні тренди (Liberal Arts, research-based learning) підкреслюють важливість персоналізованого академічного супроводу для формування критичного мислення, дослідницької культури й усвідомленого вибору освітньої траєкторії. Проте характерна для елітних університетів модель інтенсивного індивідуального наставництва є недосяжною для більшості закладів через високу вартість, значні кадрові та часові інвестиції. Це робить актуальним розроблення реалістичних моделей академічного супроводу, які поєднують ефективність персоналізації з обмеженими ресурсами масової вищої освіти. Мета. Розробити модель розмежування функцій порадництва й академічного наставництва у вищій освіті та стратегії її поетапної реалізації з урахуванням організаційної культури українських університетів. Методи. Компаративний аналіз міжнародних практик академічного супроводу, теоретичний синтез на основі діалектичного принципу єдності протилежностей для побудови дуальної моделі порадництва та наставництва. Результати. Запропоновано поєднати дві функціонально диференційовані, але гнучко інтегровані ролі: порадник забезпечує адаптаційний супровід академічної групи на першому курсі, наставник супроводжує формування індивідуальної освітньої траєкторії не пізніше як із другого курсу. Модель ґрунтується на діалектичному принципі єдності протилежностей (керована інтеграція ↔ автономний вибір, групове ↔ індивідуальне, стабільність ↔ виклик) і є реалістичним компромісом між ідеальною безперервністю супроводу та обмеженими ресурсами. Часове розмежування дає змогу: диференціювати компетентності виконавців, оптимізувати навантаження викладачів, не втрачаючи можливостей раннього дисциплінарного занурення. Успішність упровадження забезпечується трьома опорами: адміністративна підтримка, збалансована мотивація викладачів (матеріальна та ціннісна), культура якості замість формального контролю. Визначено типові пастки інституціоналізації та профілактичні стратегії. Поетапна стратегія впровадження передбачає гібридну траєкторію від прагматичного старту до ціннісної самопідтримуваної системи. Висновки. Обґрунтовано доцільність переходу від дихотомії «адаптація або наставництво» до дуальної моделі, що базується на композиції ролей через функціональну диференціацію за гнучкої інтеграції.

ІНТЕГРАЦІЯ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНОГО КОНТЕНТУ В ПРОЦЕС ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ ЗВО

Людмила Сергіївна Немлій — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

Метою статті є теоретичне обґрунтування та аналіз ефективності інтеграції професійно-орієнтованого контенту в процес іншомовної підготовки студентів технічних ЗВО для формування їхньої фахової комунікативної компетентності. Методи. Застосовано комплекс загальнонаукових методів, зокрема аналіз релевантних джерел, систематизацію та узагальнення теоретичних даних для висвітлення стану досліджуваної проблеми. Результати. У статті досліджено особливості інтеграції професійно-орієнтованого контенту в процес навчання англійської мови професійного спрямування для студентів технічних спеціальностей на засадах контекстного підходу. Обґрунтовано, що занурення у професійний контекст сприяє підвищенню ефективності підготовки кадрів відповідно до запитів сучасного ринку праці. Акцентовано увагу на ролі іншомовної комунікативної компетенції як домінантного складника фахової компетентності майбутніх фахівців. Інтеграція України у світовий економічний простір зумовлює потребу в модернізації тематичного змісту дисципліни «Фахова англійська мова», зміні підходів до її викладання. Автор обґрунтовує необхідність оновлення навчальних програм та впровадження інноваційних методик, що корелюють із динамічними змінами у професійному середовищі, а також підкреслює, що навчальні програми передбачають включення тематичних модулів, спрямованих на опанування фахово орієнтованого змісту, зокрема в контексті вивчення англійської мови. Опанування дисципліни розглядається як багатоаспектний процес формування іншомовних комунікативних навичок на базі фахових знань. Це передбачає впевнене оперування термінологією у межах нормативних граматичних структур. Змістове наповнення курсу характеризується високим ступенем варіативності та адаптивності до профілю навчання. Висновки. Ефективність формування англомовної комунікативної компетентності майбутнього фахівця безпосередньо залежить від викладача дисципліни «Фахова англійська мова», від ним проведеного аналізу ОПП до розроблення авторського дидактичного забезпечення. Успішне навчання можливе за умови інтеграції професійно-орієнтованого контенту на засадах контекстного підходу (метод проблемно-орієнтованого навчання, круглі столи, рольові ігри), що дає студентам змогу діяти як експерти. Такий підхід забезпечує не лише досягнення рівня володіння англійської мови B2, а й готовність випускника до безперервного самовдосконалення у глобальному науково-технічному просторі.

МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАГІСТРАНТІВ – МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Маріанна Володимирівна Паустовська — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

Мета дослідження полягає у визначенні й обґрунтуванні методичних підходів і технологій формування іншомовної комунікативної компетентності магістрантів – майбутніх учителів іноземної, зокрема німецької, мови в закладах вищої освіти України і світу. Методи: теоретичний аналіз наукової літератури з педагогіки і методики викладання іноземних мов, синтез педагогічних концепцій розвитку мовної компетентності, порівняльний аналіз міжнародних стандартів мовної підготовки (CEFR), вивчення й критичний аналіз досвіду підготовки вчителів іноземних мов, детальне дослідження сучасних методичних підходів до викладання іноземних мов у магістратурі, дослідження та апробація інноваційних технологій розвитку комунікативних навичок і вмінь. Результати. Установлено, що ефективне формування комунікативної компетентності магістрантів базується на комплексній інтеграції комунікативного підходу, задачного навчання, проблемного методу і систематичного розвитку міжкультурної компетентності у професійному контексті. Обґрунтовано доцільність застосування проблемного методу для стимулювання критичного мислення, активізації навчальної мотивації та розвитку професійних («твердих») навичок у контексті вивчення ділової іноземної мови і комунікації. Виявлено дуальну природу розвитку комунікативної компетентності магістрантів: розвиток власної компетентності на індивідуальному рівні та одночасна підготовка методологічної основи для педагогічної компетентності щодо передачі цієї компетентності своїм майбутнім учням. Визначено, що розвиток міжкультурної компетентності залишається важливою і пріоритетною частиною підготовки майбутніх учителів у контексті глобалізації освітніх систем і європейської інтеграції України. Висновки. Запровадження комплексної науково обґрунтованої методичної системи підготовки магістрантів, чітко орієнтованої на CEFR і сучасні інноваційні методичні підходи, істотно підвищуватиме якість та ефективність професійної підготовки майбутніх учителів іноземної, зокрема німецької, мови. Подальші дослідження доцільно спрямовувати на експериментальну перевірку розроблених рекомендацій у практиці різних закладів вищої освіти та розроблення адаптивних диференційованих методик для різних категорій магістрантів з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, цілей та особливостей навчання.

ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У КОНТЕКСТІ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ

Людмила Аркадіївна Пермінова, Людмила Миколаївна Попова — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

Стрімкий розвиток цифрових технологій та глобальна цифрова трансформація освіти суттєво вплинули на систему професійної підготовки у закладах вищої освіти. За сучасних умов формування інтегральної компетентності майбутніх фахівців стало одним із ключових пріоритетів освітньої політики та педагогічної практики. Інтегральна компетентність розуміється як комплексне поєднання професійних знань, практичних умінь, цифрової грамотності, критичного мислення, комунікативних здібностей, креативності, адаптивності та здатності до навчання впродовж життя, необхідних для ефективної професійної діяльності у цифровому суспільстві. Метою статті є дослідження особливостей формування інтегральної компетентності майбутніх фахівців у контексті цифрової трансформації освіти та визначення ролі інноваційних освітніх технологій і компетентнісного підходу у підвищенні якості професійної підготовки. Методи. У дослідженні використано комплекс теоретичних та емпіричних методів для вивчення процесу формування інтегральної компетентності майбутніх фахівців в умовах цифрової трансформації освіти. До теоретичних методів належали аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація наукової літератури. Дослідження демонструє, що цифрова трансформація створює нові можливості для модернізації вищої освіти завдяки впровадженню онлайн-платформ для навчання, інтерактивних технологій, інструментів штучного інтелекту, віртуальних освітніх середовищ та моделей змішаного навчання. Установлено, що ефективне формування інтегральної компетентності потребує поєднання традиційних педагогічних підходів з інноваційними цифровими методами, спрямованими на розвиток професійних, комунікативних, аналітичних і технологічних навичок студентів. Результати дослідження свідчать, що використання цифрових освітніх технологій сприяє підвищенню мотивації студентів, автономності, гнучкості мислення, навичок співпраці та готовності до професійної адаптації в умовах швидкозмінного ринку праці. У статті наголошується на важливості створення інноваційного освітнього середовища, яке сприяє міждисциплінарному навчанню, розвитку цифрової культури, академічної мобільності та безперервного професійного саморозвитку. Висновки. Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування запропонованих підходів і рекомендацій у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців у закладах вищої освіти.

SOFT SKILLS ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ТУРИЗМУ

Катерина Ігорівна Попова — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

Актуальність дослідження зумовлена зростанням вимог сучасного ринку праці до професійної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму в умовах глобалізаційних процесів, цифровізації та трансформації туристичної індустрії. Особливого значення набувають soft skills як важливий складник професійної компетентності, що забезпечує здатність майбутніх фахівців ефективно взаємодіяти у професійному середовищі, працювати в команді, адаптуватися до професійних змін та ефективно здійснювати міжкультурну комунікацію. Метою статті є дослідження ролі soft skills у структурі професійної компетентності майбутніх фахівців сфери туризму та обґрунтування значення їх розвитку у процесі професійної підготовки. Методи дослідження: аналіз та узагальнення наукових джерел, аналіз освітніх програм, порівняння міжнародного досвіду професійної підготовки, а також аналіз сучасних вимог ринку праці у сфері туризму. Результати. У процесі дослідження обґрунтовано значення комунікативних, організаторських, міжкультурних та особистісних навичок у професійній підготовці фахівців туристичної сфери. Проаналізовано вимоги сучасного ринку праці та вакансії туристичних компаній «Join UP!», «Anex Tour» і «Поїхали з нами», що дало змогу визначити найбільш затребувані soft skills у сучасній туристичній індустрії. Установлено, що професійна конкурентоспроможність фахівця значною мірою залежить від рівня розвитку комунікативних здібностей, адаптивності, емоційної стійкості, відповідальності та здатності працювати в команді. Окрему увагу приділено міжнародному досвіду професійної підготовки у EHL Hospitality Business School та особливостям дуальної освіти у Німеччині. Висновки. Сучасна система професійної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму потребує поєднання hard skills із системним розвитком soft skills, використанням практикоорієнтованого навчання, виробничої практики та інтерактивних методів у закладах вищої освіти України.

ВІД ГОТОВОЇ ВІДПОВІДІ ДО КЕРОВАНОГО МИСЛЕННЯ: МЕТОД ТРАСУВАННЯ КОГНІТИВНОЇ ТРАЄКТОРІЇ У ВИКОРИСТАННІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Олена Валеріївна Саган — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

Мета. Метою статті є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка дидактичної моделі педагогічно керованого використання штучного інтелекту у формуванні математичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів, а також розкриття сутності методу трасування когнітивної траєкторії як інструмента аналізу навчальної діяльності студентів. Методи. У дослідженні використано аналіз наукових і нормативно-методичних джерел, педагогічне спостереження, опитування, аналіз діалогів студентів із ШІ, квазіексперимент із констатувальним, формувальним і контрольним етапами, а також статистичну обробку результатів із застосуванням t-критерію Стьюдента. У дослідженні взяли участь 33 здобувачі другого курсу спеціальності «Початкова освіта» двох послідовних академічних наборів. Результати. Запропоновано дидактичну модель використання ШІ, у якій його роль змінюється від інструмента перевірки та варіювання умов до об’єкта критичного аналізу й засобу співтворчості. Обґрунтовано метод трасування когнітивної траєкторії, що дає змогу фіксувати не лише кінцевий результат, а й послідовність пізнавальних дій студента: постановку запиту, уточнення умов, вибір стратегії, перевірку, пояснення та рефлексію. Експериментальні результати засвідчили позитивну динаміку рівнів математичної компетентності, зростання частки аналітичних і рефлексивних дій, а також ознаки перенесення навчального досвіду в площину майбутньої методичної діяльності. Висновки. Педагогічно кероване використання ШІ може бути ефективним засобом формування математичних і методичних компетентностей майбутніх учителів за умови чіткого дидактичного дизайну, людського контролю та орієнтації на процес мислення, а не лише на правильність відповіді.

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗРОБЛЕННЯ ЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ ТЕОРЕТИЧНОГО КОМПОНЕНТА ЗАНЯТЬ ІЗ ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ПІРАМІДИ MCKINSEY

Олександра Володимирівна Бойко — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

Мета. Дослідження спрямоване на теоретичне та методологічне обґрунтування, а також узагальнення практичного досвіду використання методології піраміди McKinsey з метою надання рекомендацій щодо підготовки логічної структури теоретичного компонента занять із технічних дисциплін. Методи. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс взаємопов’язаних теоретичних підходів, включаючи аналіз, синтез, порівняння, класифікацію та узагальнення джерел, що стосуються підготовки методичних матеріалів для реалізації дистанційного навчання у сфері технічних дисциплін. Додатково використано контент-аналіз наукових публікацій і практик, а також вивчено досвід країн із передовими освітніми системами (США, Великої Британії, країн ЄС) щодо аналітичної та логічної організації великих обсягів навчального матеріалу. Результати. Установлено важливість аналітичного підходу до структурування теоретичних матеріалів у технічних дисциплінах. Такий підхід сприяє не лише глибокому розумінню складних понять, а й формуванню прикладних умінь та навичок. Запропоновано використовувати концепцію піраміди McKinsey для розроблення логічної структури теоретичного компоненту занять. Ця методологія дає змогу систематизувати навчальний матеріал шляхом застосування принципів аналітичного упорядкування, забезпечуючи ефективне засвоєння студентами великих обсягів інформації. Висновки. Розроблено низку практичних рекомендацій, які включають такі ключові аспекти: впорядкування матеріалу відповідно до принципів піраміди McKinsey, що передбачає поступовість у переході від окремих елементів до цілісного уявлення про питання; забезпечення якісної організації аргументації, чіткість і логічність викладу, а також завершеність кожного аспекту з інтеграцією раніше опрацьованих даних; акцентування на ключових ідеях і положеннях із чітким формулюванням висновків для посилення методичної ефективності навчального процесу. Подальші наукові дослідження будуть спрямовані на більш детальне вивчення процесу створення методичного та дидактичного забезпечення інших складників дистанційних курсів за допомогою принципів піраміди McKinsey, що сприятиме вдосконаленню освітніх практик у технічних дисциплінах.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ БЕНЧМАРКІНГУ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ

Любов Євгенівна Петухова, Борис Макійович Андрієвський — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

У статті досліджено педагогічний потенціал бенчмаркінгу в умовах цифрової трансформації освіти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку ефективних механізмів забезпечення якості освіти в умовах активного впровадження цифрових технологій та формування цифрового освітнього середовища. Установлено, що цифровізація освіти сприяє модернізації змісту, форм і методів навчання, розширенню доступу до освітніх ресурсів, розвитку цифрових компетентностей та вдосконаленню освітньої комунікації. Метою статті є обґрунтування педагогічного потенціалу бенчмаркінгу та визначення можливостей його використання в умовах цифрової трансформації освіти. Для досягнення мети використано методи аналізу, узагальнення та систематизації наукових джерел. Результати. З’ясовано сутність бенчмаркінгу як інструменту систематичного пошуку, аналізу, порівняння та адаптації кращих освітніх практик. Визначено, що використання цифрових платформ, хмарних сервісів, відкритих освітніх ресурсів і професійних мереж значно розширює можливості реалізації бенчмаркінгового підходу в освіті. Доведено, що бенчмаркінг сприяє поширенню інноваційного педагогічного досвіду, професійному розвитку педагогів, удосконаленню змісту освіти та модернізації освітнього процесу. Проаналізовано міжнародний досвід використання цифрового бенчмаркінгу та окреслено основні проблеми його впровадження в українських закладах освіти. Обґрунтовано перспективи подальшого розвитку бенчмаркінгу, пов’язані з розширенням використання цифрових платформ, розвитком професійних освітніх мереж та активізацією міжнародної співпраці.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНОМУ САМОРОЗВИТКУ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ

Владислав Сергійович Саратовський — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

В оглядовій статті обґрунтовано актуальність підвищення ефективності самоосвітньої діяльності науково-педагогічних і педагогічних працівників. Метою статті є теоретичний аналіз та узагальнення цифрових технологій у професійному саморозвитку викладачів закладів фахової передвищої освіти. Методи: теоретичний аналіз наукових джерел, систематизація та узагальнення матеріалів. Результати. Установлено потенціал цифрових ресурсів як інструменту розвитку професійних компетентностей викладачів та стимулювання інноваційної діяльності в закладах освіти. З’ясовано, що цифрові технології відіграють ключову роль у забезпеченні доступності, гнучкості та персоналізації процесів професійного саморозвитку викладачів у сучасному освітньо-цифровому середовищі. Рівень цифрової грамотності та володіння інструментами цифрової діяльності виступає визначальним чинником ефективного професійного зростання й підвищення конкурентоспроможності викладачів закладів фахової передвищої освіти. Пропоновано створювати авторські онлайн-спільноти як інноваційний засіб професійного саморозвитку викладачів, який поєднує цифрові платформи та традиційні методи підвищення кваліфікації і забезпечує ефективний обмін досвідом, постійну професійну підтримку та стійкий розвиток компетентностей викладачів. Установлено, що найбільш результативним підходом до посилення професійного саморозвитку викладачів є інтеграція наявних методів у нову альтернативну модель, здатну підвищити ефективність або частково замінити традиційні системи підвищення кваліфікації. Акцентовано увагу на етичних і правових ризиках використання цифрових технологій у професійній діяльності викладачів, зокрема щодо захисту персональних даних, збереження інтелектуальної власності, інформованої згоди та прозорості отриманих даних. Обґрунтовано, що збереження цифрової нерівності, пов’язаної з обмеженим доступом до технічних ресурсів і стабільного Інтернет-з’єднання в умовах воєнного стану, створює ризики поглиблення освітнього дисбалансу за умов обов’язкового впровадження цифрових практик у діяльність викладачів. Висновки. Теоретичне узагальнення наукового підґрунтя для обґрунтованого прогнозування тенденцій професійного саморозвитку викладачів закладів фахової передвищої освіти.

З НАГОДИ ДЕВ’ЯНОСТОРІЧЧЯ МАРІЇ ІВАНІВНИ ПЕНТИЛЮК

Світлана Миколаївна Климович — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0000

З НАГОДИ ДЕВ’ЯНОСТОРІЧЧЯ МАРІЇ ІВАНІВНИ ПЕНТИЛЮК, докторки педагогічних наук, професорки, заслуженої діячки науки і техніки України, відмінниці освіти України, почесної громадянки міста Херсон, професорки кафедри української і слов’янської філології та журналістики Херсонського державного університету