ДИТЯЧА ГРА ТА ІГРАШКА В ЕТНОГРАФІЧНІЙ СПАДЩИНІ ЧЛЕНІВ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАД ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті розкрито реальний доробок етнографічно-педагогічних досліджень членів українських Гро- мад другої половини ХІХ – початку ХХ століття, сповнених прагнення поширювати освіту серед наро- ду, пробуджувати його національну самосвідомість. До складу цих товариств входили переважно пред- ставники національно спрямованої інтелігенції, студенти, учні гімназій. Розкрито значення дитячої гри та іграшки в етнографічній спадщині таких громадівців: К. Шейковського, Ю. Каховського, Х. Ящур- жинського, А. Свидницького, П. Чубинського, П. Куліша, О. Кониського, М. Лисенка, Б. Познанського та інших. Науковий доробок громадівців у цій справі є вагомим, адже в етнографії вони освоювали ці- лину та підняли такий пласт, що донині живить творчу думку педагогів, істориків, народознавців, етно- графів, митців. Дослідники-громадівці довели, що гра – це своєрідний етап у формуванні психіки, який допомагає дитині природно й просто входити у світ, забезпечує соціальну адаптацію. Використання їхнього етнографічно-педагогічного надбання – чудовий засіб для залучення дітей і молоді до культур- них цінностей свого народу. На жаль, у сучасній педагогіці спостерігається недостатня розробленість теоретичних і методичних аспектів використання української народної гри та іграшки в національному вихованні підростаючого покоління.