ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРСОНАЛІЇ КІРОВОГРАДЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ В ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ УЧЕНИХ

Анотація

статті уточнено уявлення про творчість громадських діячів і педагогів (В. Сухомлинського, І. Ткаченка, О. Хмури, А. Рєзніка, М. Кодака, С. Максютіна), діяльність яких була пов’язана з історією освітніх процесів на Кіровоградщині (Єлисаветградщині) і є ще малодослідженою. Розкрито історико-педагогічні дослідження вітчизняних учених щодо регіональних особливостей розвитку освіти, етапів вивчення педагогічної спадщини В. Сухомлинського та педагогічних пошуків педагогів-новаторів Кіровоградщини 50–70-х рр. ХХ ст. І. Ткаченка (концепція трудового виховання), О. Хмури (інноваційна технологія навчання), А. Рєзніка (педагогіка співробітництва), М. Кодака (дидактично-виховні ідеї), С. Максютіна (ідея всебічного гармонійного виховання дітей у школі продовженого дня.

Встановлено, що наукові пошуки кіровоградських дослідників А. Іванка, Н. Калініченко, В. Корецької, І. Мудрого, Г. Перебийніса, А. Постельняк, Б. Хижняка та інших у галузі дослідження творчої спадщини педагогів-новаторів регіону є вагомими й стратегічно важливими для формування дослідницької парадигми вивчення творчості відомих земляків. Автори публікацій здійснили спробу проаналізувати окремі аспекти творчого доробку педагогів та дати об’єктивну оцінку їхній педагогічній діяльності, осягнути внесок І. Ткаченка, О. Хмури, А. Рєзніка, М. Кодака, С. Максютіна та інших у вітчизняну педагогічну науку. Водночас проаналізовані у процесі дослідження праці, в яких дана оцінка новаторському досвіду педагогів Кіровоградщини, дають підстави для висновку про те, що їхня педагогічна спадщина, сторінки життя й творчості ще потребують належного осмислення, комплексних узагальнювальних досліджень.

Здійснений у статті цілісний і системний історіографічний аналіз досліджень вітчизняних учених щодо педагогічних пошуків педагогів-новаторів Кіровоградщини 50–70-х років ХХ століття репрезентує можливості не лише подальшого вивчення означеного соціально-педагогічного явища, а й практичного втілення позитивного історико-педагогогічного досвіду у реалії вітчизняної системи освіти на сучасному етапі.