СУЧАСНИЙ СТАН ДОСЛІДЖЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ КОНТРОЛЮ СФОРМОВАНОСТІ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Анотація

У статті представлено результати комплексного аналізу сучасних наукових вітчизняних та зарубіжних джерел у галузі лінгвістики й перекладознавства, психології й психолінгвістики, дидактики й методики навчання іноземних мов і перекладу, пов’язаних із проблемою контролю сформованості в майбутніх філологів перекладацької компетентності. Автор статті розглядає теоретичні аспекти реалізації контр­олю загалом і тестування зокрема в методиці навчання іноземних мов з точки зору їх можливої адап­тації до потреб здійснення контролю сформованості у студентів перекладацької компетентності. Пред­ставлений аналіз відповідних лінгвістичних і перекладознавчих джерел довів необхідність в уточненні змісту та функцій перекладознавчого аналізу тексту для розробки системи контролю перекладацької компетентності. Адже глибше вивчення й розуміння лексико-граматичних, стилістичних та структурних особливостей текстів різних галузей знань є корисними з точки зору оцінки їхнього рівня складності, а також подальшої деталізації структури перекладацької компетентності. Чинні підходи та моделі оцінки якості перекладу також підлягають ретельному розгляду з метою створення на їх основі мотивувальних та практичних засобів контролю, які можуть ефективно використовуватися в навчальному процесі.

Спираючись на відповідні психологічні й психолінгвістичні джерела, автор пропонує контролювати й оцінювати не лише продукт, а й процес перекладу з метою отримання надійної й валідної інформа­ції щодо рівня сформованості у студентів перекладацької компетентності, у тому числі й за рахунок розробки системи так званого перехресного контролю або оцінювання з різних позицій та під різним кутом зору. У цьому контексті органічне поєднання контролю з боку викладача, само- й взаємоконтро­лю є не лише запорукою створення ефективної системи контролю сформованості у студентів перекла­дацької компетентності, а й передумовою формування й вдосконалення у них належних навичок, умінь і стратегій само- й взаємоконтролю, необхідних для здійснення професійної перекладацької діяльності. Розробка таких засобів контролю також вимагає урахування особливостей пам’яті, мислення, твор­чих здібностей майбутніх філологів, що дозволяє реалізувати індивідуалізований та диференційований підходи до контролю сформованості перекладацької компетентності загалом. Як наслідок, визначено теоретичні передумови ефективної організації такої системи контролю в умовах вітчизняних закладів вищої освіти та виокремлено перспективні напрями подальших досліджень.