ЯК ЗАЛУЧАТИ МОЛОДЬ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ: ДОСВІД НАУКОВОЇ ШКОЛИ

Анотація

У статті розглядається проблема інбридингу (вирощування) молодих науковців у галузі знань 01 Освіта/Педагогіка у процесі залучення їх до роботи наукової школи, аналізуються досвід і особли­вості діяльності таких шкіл. Зазначається, що суттєвою ознакою наукової школи є те, що в ній одночас­но реалізуються функції виробництва, поширення, захисту наукових ідей і навчання молодих учених, розвитку їх дослідницьких умінь. Будучи соціальним феноменом науки, наукові школи здатні об’єдну­вати в певному тематичному просторі як досвідчених учених, так і молодих науковців. Наукова школа – є відкритою спільністю учених різних поколінь, неформальною системою, здатною під керівництвом лідера реалізовувати дослідницькі завдання і програми. Діяльність таких наукових осередків забезпе­чує спадкоємність наукового знання і створює оптимальні умови для розвитку й мотивації молодих дослідників щодо входження і адаптації до наукового середовища. У матеріалі подано аналіз підходів різних учених щодо особливостей функціонування таких наукових шкіл, виокремлено основні завдан­ня їхньої діяльності. Також, спираючись на досвід роботи Грінченківської наукової школи Київського університету імені Бориса Грінченка, розкриваються деякі аспекти її діяльності: місія і візія, організа­ційно педагогічні особливості, відбір контенту, розширення наукового середовища, наукова рефлексія її учасників. Зроблено висновок щодо єдності і системності основних компонентів організації та змісто­вого наповнення діяльності наукової школи (емоційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний), що уможливлює реалізацію провідних її функції: мотивація молоді до наукової діяльності; виробництво наукових знань (дослідження і навчання);поширення наукових знань (інтерактивна комунікація); підго­товка обдарованих вихованців (відтворення); розширення наукового середовища та інші.