ПОЛІКУЛЬТУРНА ОСВІТА: СВІТОВА ТА ВІТЧИЗНЯНА АРТИКУЛЯЦІЯ ПРОБЛЕМИ

Анотація

У статті розглянуто питання особливостей формування предметного поля вивчення педагогічно- го явища – полікультурної освіти у світовому та вітчизняному науковому дискурсі. Констатовано, що полікультурна освіта як педагогічне явище у вітчизняному культурно-політичному просторі пов’язане із «національним питанням», яке завжди мало державне значення. Наголошено, що формування ідей полікультурності в освіті викликано загостренням суспільних проблем, пов’язаних із необхідністю інтегрування представників різних етнічних груп до єдиного соціокультурного простору. На подолан- ня зазначеної проблеми має бути спрямована полікультурна освіта, яка загалом забезпечує стабіль- ний розвиток соціуму. На підставі звернення автора до напрацювань вітчизняних учених із проблеми полікультурності в освіті виявлено суттєву відмінність зарубіжного та вітчизняного напрямів вивчення проблеми. Акцентовано увагу на тому, що в світовому дискурсі полікультурна освіта представлена різ- номанітними концепціями, покликаними сприяти культурній адаптації людини, яка є носієм етнічної культури, до спільного простору в межах певного державного утворення. У вітчизняному варіанті полі- культурна освіта – шлях інтегрування людини до світового культурного простору, тому значна увага вчених в освітньому ракурсі переважно прикута до питань мовної підготовки. Відзначено позитивні тенденції в розвитку вітчизняної полікультурної освіти, які спрямовані на широке розуміння полікуль- турності (виховання толерантності, подолання/запобігання дискримінаційних практик в освіті, спри- яння всебічному розвитку людини з урахуванням культурних надбань етнічної групи, до якої вона себе відносить). Доведено, що наявні концепції мають свою національну специфіку, тож «запропоновані» світовою спільнотою варіанти розв’язання проблеми не можуть бути повністю експлікованими на вітчизняний ґрунт. Зроблено висновок про те, що українські вчені мають запропонувати «свій варіант» як полікультурності, так і полікультурної освіти, яка б відображала особливості державного розвитку України, її багатонаціонального складу, проте відображала б загальні тенденції європейського спів- товариства у їхньому прагненні до соціокультурного діалогу.