СВІТОСПРИЙНЯТТЯ ЯК СКЛАДНИК БАГАТОРІВНЕВОЇ СТРУКТУРИ СВІТОГЛЯДУ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

У статті автор акцентує увагу на орієнтирах сучасної дошкільної та початкової освіти на особистіс- ний розвиток дитини, формування у неї свідомого, ціннісного ставлення до навколишнього середови- ща, забезпечення умов для її духовного зростання. Визначено поняття «світосприйняття» як складника багаторівневої структури світогляду особистості. Розглянуто наукові підходи до розуміння зазначено- го поняття, що визначає риси дитячого світосприйняття. Розкрито підходи до розуміння зазначеного поняття з точки зору різних наук. Світосприйняття як педагогічна категорія за своєю суттю є інте- гративною, оскільки є засобом опису й осмислення особистісних, соціальних, культурно-історичних і власне освітніх феноменів, багаторівневою структурою, що відображає індивідуальне і соціально- типологічне ставлення до зовнішнього і внутрішнього світу людини у варіативності форм і способів прояву цього відношення. Зазначено, що світосприйняття як цілісний процес пізнання й осмислення навколишнього світу дитиною включає різноманітні етапи, періоди, напрями та зумовлене психічним станом особисто- сті та характером її життєдіяльності. З’ясовано, що ступінь сприйняття дітьми однакових природних об’єктів чи явищ відповідає їхньому психічному стану, розвитку інтелекту, сформованим моральним і етичним нормам поведінки та діяльності в соціумі, метою якої є взаємодія особистості з навколиш- нім середовищем. Встановлено, що сприйняття навколишнього середовища як цілісності є важливим, оскільки сприяє усвідомленню дитиною його функціональної структури, яка за своїми законами впо- рядковує розмаїття явищ чи об’єктів. Визначено поняття «світогляд» та здійснено його ґрунтовний аналіз, оскільки світосприйняття є складником його рівневої структури: емоційно-чуттєвої (світовід- чуття), усвідомлено-чуттєвої (світосприйняття), свідомої (світорозуміння), самосвідомої (світогляд як такий). Термін «світогляд» пояснено як систему поглядів на дійсність, яка визначає загальну спрямо- ваність діяльності і поведінки людини та є найвищим синтезом знань, практичного досвіду та емоцій- них оцінок. З’ясовано, що основи світогляду закладаються практично з моменту народження людини, а засвоєні нею моральні норми, ідеали, принципи, правила поведінки зводяться у цілісну систему, яка дає їй змогу не лише зрозуміти навколишній світ, а й відшукати своє місце в ньому, сформувати своє ставлення до нього та зміст свого життя. Зроблено висновок, що у дітей 5–8 років ще не сформовані фундаментальні основи світогляду, тому метою виховання особистості є формування основ його струк- турних компонентів, зокрема, світосприйняття.