ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАКЛАДІВ ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ НА ЗАКАРПАТТІ В ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Анотація

Історія становлення та розвитку закладів інтернатного типу в Україні загалом і на Закарпатті зокре- ма є важливим джерелом педагогічного досвіду, вивчення, аналіз і систематизація якого сприятиме осмисленню й усвідомленню сучасних процесів глобалізації в освіті та проектуванню її майбутнього. Мета дослідження – з’ясувати основні тенденції розвитку та діяльності закладів інтернатного типу Закарпаття в період Другої світової війни. Методи дослідження: пошуково-бібліографічний задля вивчення архівних і бібліотечних каталогів, фондів та описів; контент-аналіз архівних матеріалів (наказів, розпоряджень керівних органів влади); хронологічний для визначення основних тенденцій у розвитку та діяльності закладів інтернатного типу Закарпаття в 1939–1944 рр. Результати. Територіальне перепідпорядкування закарпатських земель Угорщини в 1939 р. призвело до зміни назви краю: замість Підкарпатської Русі (в період належності закарпатських земель до Чехосло- вацької Республіки) повернені до Угорщини закарпатські землі одержали назву «Підкарпаття». Питан- ня освіти та соціальний захист дитинства входили до компетенції регентського комісара Підкарпаття, який призначав головного директора шкільного округу Підкарпаття, а прийняття рішень щодо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, входило до повноважень окружних сирітських судів. Угорським урядом на повернених територіях було організовано гуманітарні акції через залучення урядових організацій «Угорець за угорця» та державної Ліги захисту дітей. Із початком воєнних дій окремі заклади інтернатного типу підлягали перепрофілюванню: відокремле- ний структурний підрозділ Мукачівського державного дитячого притулку «Дитячий будинок для калік» був перепрофільований у терапевтичне відділення лікарні м. Мукачево, а навчальні корпуси дитячого будинку у м. Надь Севлюш (сучасне м. Виноградів) передані в користування угорської армії. Ускладнили- ся умови проживання та харчування вихованців в інтернатних закладах Підкарпаття, особливо в дитячих будинках (греко-католицькому сиротинці «Свята родина») та поселеннях сімейного типу. Постійні зміни контингенту вихованців, місця роботи працівників державних дитячих будинків при- звели до несвоєчасної та некоректної виплати заробітної плати педагогічному та допоміжному персо- налу закладів інтернатного типу. Висновки. Діяльність закладів інтернатного типу на Закарпатті періоду 1939–1944 рр. характеризу- ється такими тенденціями: 1) згортанням практики інтернатної освіти у зв’язку з початком воєнних дій, що вплинуло на скорочення кадрового потенціалу та зменшення рівня матеріально-технічного забез- печення освітнього процесу в інтернатних закладах; 2) поширенням впливу релігійних і громадських організацій (Ліги захисту дітей, «Левенте», «Угорець за угорця» та ін.).