ЗМІСТОВНЕ НАПОВНЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ МАТЕРІАЛОЗНАВСТВА ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА

Анотація

Стаття присвячена проблемам підготовки бакалаврів декоративного мистецтва. Дослідження здій- снювалось за допомогою методів аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування та узагальнення. Пока- зана важливість вивчення матеріалознавства в декоративному мистецтві загалом та як складника професійної підготовки майбутніх фахівців зокрема. Змістовна частина вивчення дисципліни поряд з ознайомленням здобувачів вищої освіти з основами матеріалознавства як науки та переліком основних властивостей матеріалів має включати в себе широкий спектр різноманітних груп матеріалів. До таких груп матеріалів та виробів варто зарахувати: металеві матеріали та вироби; матеріали та вироби з дере- вини; керамічні матеріали та вироби; скло та вироби зі скла; матеріали і вироби з природного каме- ню; матеріали і вироби на основі полімерів та мінеральних в’яжучих речовин; текстильні матеріали та вироби; шкіра і хутро. Доведена важливість детального вивчення різноманітних властивостей матеріалів. При цьому поряд із вивченням основних фізичних, механічних та хімічних властивостей матеріалів, посилена увага має приділятись тим властивостям, які необхідно враховувати бакалаврам декоративного мистецтва в процесі майбутньої професійної діяльності. До таких груп властивостей належать: технологічні, які характеризують здатність матеріалу сприймати різні технологічні операції щодо зміни форми, розмірів та окремих властивостей виробу; експлуатаційні, які пов’язані з умовами експлуатації та (або) впливом довкілля; екологічні, які характеризують ступінь впливу матеріалу на навколишнє середовище і живі організми; естетичні, які характеризують рівень художньої виразності матеріалу. Показана доцільність ознайомлення здобувачів вищої освіти з основними групами методів обробки матеріалів та виробів, а саме: шляхом пластичного деформування, шляхом різання та за допомогою термічних методів. Підкреслена важливість вивчення різних способів обробки поверхні виробів (фар- бування, лакування, емалювання, нікелювання, хромування), оскільки такі методи мають не лише есте- тичну складову частину, а й слугують важливим компонентом захисту виробів від дії різноманітних зовнішніх чинників.