ТРАНСФОРМАЦІЯ СТРУКТУРИ СУЧАСНОГО УРОКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Анотація

Мета розвідки – дослідити процес трансформації структури сучасного уроку української мови в умовах дистанційного навчання. Для досягнення мети використано такі методи, як: аналіз наукової лінгводидактичної літератури, теоретичне осмислення й узагальнення наукових засад досліджуваної проблеми; спостереження за дистанційним освітнім процесом на уроках української мови в гімназіях і ліцеях, аналізування дистанційних уроків української мови. У результаті дослідження сформульовано дефініцію дистанційного уроку української мови як форми організації процесу онлайнового навчання української мови, що передбачає віддалену взаємодію вчителя й учнів у синхронному й асинхронному режимах із використанням дистанційних технологій. Запропоновано відрізняти цей різновид уроку від онлайнового відеоуроку української мови – ролику інформаційно-пізнавального характеру, що імітує процес навчання української мови в межах штучно створеного комунікативного простору. Визначено відмінні ознаки відеоуроку (ютуб-уроку) й дистанційного (онлайнового) уроку української мови за такими критеріями, як: доступність, адаптованість, тривалість, спосіб регламентування, зміст, режим проведення, наявність зворотного зв’язку. Виокремлено і охарактеризовано основні блоки дистанційного уроку української мови: інструктивний, моніторингово-діагностувальний, мотиваційний, інформаційний, комунікативно-консультаційний, узагальнювальний, контрольний, підсумковий. Спроєктовано універсальну модель дистанційного уроку української мови. Висновки. Структура дистанційного уроку української мови не є реплікацією структури традиційного уроку, оскільки залежить не тільки від теми, типу й мети дистанційного уроку, а й регламентована особливостями застосування цифрових технологій (інтерактивними онлайновими дидактичними ресурсами), адаптованого розкладу та медичними вимогами безпеки (правилами й нормами) щодо освітнього середовища для ЗЗСО. На відміну від традиційного уроку української мови, елементами дистанційного уроку є не етапи, а структурні блоки, змістове наповнення яких, з одного боку, є менш ситуативним порівняно з етапами традиційного уроку, з іншого – більш варіативним, ніж наповнення онлайнового відеоуроку української мови. Проведення дистанційних уроків у синхронному режимі тривалістю 40–45 хвилин призводить до перевантаження як здобувачів освіти, так і вчителів, а отже, окремі блоки дистанційного уроку залежно від змістового наповнення необхідно організувати у синхронному режимі, а інші – в асинхронному.