ЗОБРАЖЕННЯ СВІТУ ТВАРИН У ЛІТЕРАТУРІ ДЛЯ ДІТЕЙ: ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЕКСКУРС

Анотація

Метою статті є історичний екскурс у зображення світу живого у навчальній літературі для дітей із метою формування милосердного ставлення до тварин, насамперед тих, що оточують дитину, яких вона зустрічає щодня. Для досягнення мети використано такі методи: пошуково-бібліографічний – для систематизації та класифікації джерельної бази в синхронному і діахронному вимірах; аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування – для виокремлення оповідань і казок про тварин із загального контексту літератури для дітей; проблемно-порівняльний метод, який дав змогу охарактеризувати різні тексти, присвячені зображенню світу тварин; біографічний, персоніфікований для з’ясування внеску окремих мислителів та діячів освіти у розгляд питання взаємостосунків «людина – тварина». У результаті дослідження з’ясовано, що література для дітей кінця ХІХ – початку ХХ ст., насамперед в особі К. Ушинського, знайомила їх зі світом тварин, прищеплювала милосердя до них. У тексті статті виокремлено тенденції у літературі про тварин, що отримали розвиток у роки Української революції (1917–1921). Незважаючи на нетривалість і короткочасність цього періоду, він вплинув на подальшу стратегію загальнолітературного і видавничого процесу, сприяв українізації, українському національному відродженню. Визначено і розкрито персоналізований, особистісний підхід дитячих письменників до питань виховання милосердного ставлення до тварин; з’ясовано, що йому притаманні діалогічність, спрямованість на комунікацію з дітьми через емоційні, морально-етичні засади. Висвітлено внесок українських дитячих письменників (Н. Забіли, О. Іваненко, О. Копиленка, П. Панча, М. Пригари, М. Трублаїні та ін.) та педагогів (Б. Грінченка, В. Сухомлинського, К. Ушинського) у художньо-образне, емоційно-етичне ознайомлення дітей зі світом тварин, яке формувало у них добре, гуманне ставлення до нього. У статті проаналізовано оповідання, казки, есе дитячих письменників, підкреслено емоційно-ціннісну, естетичну наповненість текстів про тварин. Особливу увагу приділено навчальній літературі для дітей – підручникам, зміст яких розглянуто як квінтесенцію уявлень дорослих про те, як діти мають взаємодіяти з тваринами, ставитися до них. Наголошено, що сучасна гуманітарна література включно з навчально-методичною позбулася ідеологічного й партійно-класового контексту як обов’язкового, необхідного для будь-яких наративів і водночас стала відкритою до всього світу з його здобутками, проблемами й викликами. Висновки. У результаті аналізу доходимо до загального висновку, що розглядувана проблема хоча й не перебувала у центрі уваги, але мала свою систему координат (література для дітей – навчальна література), яка наповнювала зміст загальних ідей через художньо-образний і пізнавально-світоглядний контекст. З’ясовано, що саме література для дітей уможливила зародження та поширення ідей про бережливе та відповідальне ставлення до тварин спочатку серед дорослих, а потім і серед дітей. Зроблено загальний висновок про перспективність поширення цих ідей: через художню літературу для дітей, а також навчальну літературу як специфічне відгалуження дитячої літератури.