ОНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВЧИТЕЛІВ В ЕПОХУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: СТРАТЕГІЇ ТА РЕГУЛЮВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2025-111-9Ключові слова:
компетентності в сфері штучного інтелекту, цифрові компетентності вчителів, оновлення змісту компетентностей вчителя, ШІ в освіті, професійна підготовка і підвищення кваліфікаціїАнотація
У сучасних умовах цифрової трансформації освіти та активного впровадження технологій штучного інтелекту (ШІ) істотно змінюються вимоги до професійної діяльності вчителя. Інтеграція штучного інтелекту в освітній процес і постійне оновлення відповідних цифрових інструментів зумовлюють потребу у переосмисленні традиційної ролі педагога. За цих умов актуалізується необхідність оновлення змісту й структури професійної компетентності вчителів відповідно до нових вимог підготовки та підвищення кваліфікації у післядипломний період. Мета. Метою статті є дослідження та обґрунтування стратегій і механізмів оновлення загальних і професійних компетентностей вчителів в умовах стрімкого розвитку штучного інтелекту (ШІ). Методи. У дослідженні використано теоретичний аналіз наукової літератури та джерел із теми дослідження, контент-аналіз статей і публікацій, присвячених впровадженню штучного інтелекту в освітній процес, узагальнення та моделювання компетентностей вчителя, які мають перетин з компетентностями в сфері ШІ, а також синтез отриманої інформації для формування висновків та рекомендацій. Результати. Значення цифрових навичок та компетентностей серед педагогів постійно зростає, а володіння технологіями штучного інтелекту стає одним із ключових компонентів сучасної освіти. Це положення підтверджено низкою міжнародних документів. Зокрема, у Рекомендаціях ЮНЕСКО щодо етики штучного інтелекту (2021), у стратегічному документі Європейського Союзу «Цифрова освіта 2030», а також у доповіді ОЕСР наголошується, що інтеграція ШІ в освітнє середовище потребує не лише технічної адаптації, а й формування нових професійних компетентностей педагогів. Йдеться про критичне осмислення можливостей і викликів, пов’язаних із застосуванням алгоритмічних рішень, персоналізованого навчання та цифрової аналітики в освітній практиці. Розвиток цифрової та штучно-інтелектуальної грамотності вчителів набуває статусу одного з пріоритетних напрямів освітньої політики, що передбачає системну підтримку професійного зростання педагогів, перегляд державних освітніх стандартів та оновлення програм підвищення кваліфікації. Встановлено, що компетентності у сфері ШІ інтегруються в описані в рамкових документах загальні та професійні компетентності вчителів і є ключовим елементом підготовки та підвищення кваліфікації фахівців. Особлива увага приділяється оновленню змісту інформаційно-цифрової, організаційної, соціальної та емоційно-етичної компетентностей із урахуванням специфіки навчання в епоху ШІ. Проведений аналіз навчальних планів і змістових модулів курсів підвищення кваліфікації виявив високий рівень інтеграції елементів, спрямованих на розвиток цифрової компетентності вчителів, а також наявні форми й види діяльності, що спрямовані на впровадження ШІ в освітній процес. Результати дослідження свідчать, що грамотність у сфері ШІ є тісно пов’язаною з іншими цифровими навичками та компетентностями фахівців, вона потребує спеціальної уваги в контексті професійного розвитку вчителів. Визначені висновки стають основою для подальших досліджень, спрямованих на вдосконалення й розширення інструментів формування ШІ-грамотності фахівців, розробку цільових програм професійного розвитку та підготовку вчителів до викликів і можливостей, які відкриває використання ШІ в освіті. Висновки. На основі отриманих результатів дослідження можна зробити висновок, що ефективне оновлення професійних компетентностей учителів в умовах впровадження технологій штучного інтелекту потребує системного підходу. Ключовими умовами є: розвиток цифрових навичок педагогів, інтеграція знань про ШІ у програми підвищення кваліфікації, формування стратегічних механізмів регулювання його використання на рівні закладів освіти, а також впровадження відповідних положень у державні стандарти. Поєднання централізованої підтримки, ресурсного забезпечення та орієнтації на міжнародний досвід здатне забезпечити збалансоване впровадження інновацій, зберігаючи педагогічну цінність і якість освітнього процесу.