УРОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК КОМУНІКАТИВНА ПОДІЯ: УСВІДОМЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ФЕНОМЕНУ ЗДОБУВАЧАМИ ЗВО

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2026-114-7

Ключові слова:

професійна комунікативна компетентність учителя, методика викладання української мови, урок української мови, комунікативні функції вчителя, комунікативна подія, комунікативна ситуація, опитування, загальні заклади середньої освіти м. Києва

Анотація

Метою наукової розвідки є презентація результатів експериментального дослідження в аспекті усвідомлення здобувачами мовно-літературної галузі ЗВО комунікативного феномену сучасного уроку української мови, комунікативної ролі вчителя на уроці, а також наукових висновувань задля подальшого розроблення практичних кроків у напрямі формування професійної комунікативної компетентності майбутнього фахівця. Задля досягнення мети використано метод аналізу спеціальної наукової джерельної бази, теоретичного осмислення й узагальнення наукових концепцій із проблеми, опитування здобувачів вищої освіти, спостереження уроків української мови, проведених здобувачами-практикантами. Результати дослідження ми отримали на основі відповідей респондентів на запитання анкети про комунікативну подію, комунікативну ситуацію, комунікативний аспект сучасного уроку української мови, комунікативні функції вчителя на уроці, взаємозалежність комунікації вчителя й учнів та результатів навчання тощо. Анкетування дало змогу виявити реальний стан розуміння майбутніми фахівцями сучасного уроку української мови як комунікативної події, ролі вчителя на уроці як ініціатора навчального спілкування, а також самоосмислення здобувачами труднощів у демонстрації власних комунікативних умінь. Висновки. 1. Спостерігаємо часткове розуміння здобувачами понять комунікативна подія та комунікативна ситуація, подекуди вони ототожнюються. Основну мету спілкування здобувачі вбачають в обміні інформацією, взаємодії, поза увагою лишаються функції сприйняття та впливу на учня. 2. Попри абсолютне сприйняття здобувачами уроку як комунікативної події, обґрунтування виявилися дещо вузькими й поверховими. 3. На думку респондентів, найбільш активне спілкування вчителя з учнями відбувається на організаційно-мотивувальному етапі, хоча частково названо й інші етапи уроку. 4. Роль учителя як активного комуніканта на уроці української мови осмислена частково. Поза межами усвідомлення залишаються такі комунікативні функції, як контактна, спонукальна, координаційна, розуміння, регуляційно-комунікативна, впливу тощо. Окрім того, подекуди спостерігаємо сплутування понять «функції мови» та «комунікативні функції». 5. Незважаючи на розуміння здобувачів залежності результативного навчання учнів від рівня комунікації вчителя, успішними комунікантами назвали себе лише 25% респондентів. 6. Експеримент показав, що в системі фахової підготовки майбутніх учителів особливої уваги заслуговує глибоке обґрунтування засадничих положень із проблеми комунікації вчителя з учнями на уроці, а отже, і питання формування професійної комунікативної компетентності. 7. Уважаємо за необхідне в перспективі розробити й апробувати спеціальну методику формування професійної комунікативної компетентності майбутніх учителів української мови на засадах комунікативної дидактики, комунікативної методики задля оптимальної підготовки до професійної діяльності.

Завантаження

Опубліковано

2026-05-29

Номер

Розділ

СЕКЦІЯ 3 ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ