СУЧАСНИЙ СТАН ДОСЛІДЖЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ КОНТРОЛЮ СФОРМОВАНОСТІ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
Анотація
У статті представлено результати комплексного аналізу сучасних наукових вітчизняних та зарубіжних джерел у галузі лінгвістики й перекладознавства, психології й психолінгвістики, дидактики й методики навчання іноземних мов і перекладу, пов’язаних із проблемою контролю сформованості в майбутніх філологів перекладацької компетентності. Автор статті розглядає теоретичні аспекти реалізації контролю загалом і тестування зокрема в методиці навчання іноземних мов з точки зору їх можливої адаптації до потреб здійснення контролю сформованості у студентів перекладацької компетентності. Представлений аналіз відповідних лінгвістичних і перекладознавчих джерел довів необхідність в уточненні змісту та функцій перекладознавчого аналізу тексту для розробки системи контролю перекладацької компетентності. Адже глибше вивчення й розуміння лексико-граматичних, стилістичних та структурних особливостей текстів різних галузей знань є корисними з точки зору оцінки їхнього рівня складності, а також подальшої деталізації структури перекладацької компетентності. Чинні підходи та моделі оцінки якості перекладу також підлягають ретельному розгляду з метою створення на їх основі мотивувальних та практичних засобів контролю, які можуть ефективно використовуватися в навчальному процесі.
Спираючись на відповідні психологічні й психолінгвістичні джерела, автор пропонує контролювати й оцінювати не лише продукт, а й процес перекладу з метою отримання надійної й валідної інформації щодо рівня сформованості у студентів перекладацької компетентності, у тому числі й за рахунок розробки системи так званого перехресного контролю або оцінювання з різних позицій та під різним кутом зору. У цьому контексті органічне поєднання контролю з боку викладача, само- й взаємоконтролю є не лише запорукою створення ефективної системи контролю сформованості у студентів перекладацької компетентності, а й передумовою формування й вдосконалення у них належних навичок, умінь і стратегій само- й взаємоконтролю, необхідних для здійснення професійної перекладацької діяльності. Розробка таких засобів контролю також вимагає урахування особливостей пам’яті, мислення, творчих здібностей майбутніх філологів, що дозволяє реалізувати індивідуалізований та диференційований підходи до контролю сформованості перекладацької компетентності загалом. Як наслідок, визначено теоретичні передумови ефективної організації такої системи контролю в умовах вітчизняних закладів вищої освіти та виокремлено перспективні напрями подальших досліджень.
Посилання
2. Княжева Е. Переводческий анализ текста и качество перевода. Вестник Воронежского государственного университета. Серия «Лингвистика и межкультурная коммуникация». 2012. № 1. С. 170–174.
3. Лазарева О. Переводческий анализ – основа качественного перевода (из опыта обучения в неязыковом вузе). Филологические науки. Вопросы теории и практики. 2015. № 3 (45). С. 103–106.
4. Циган Л. Експериментальна перевірка ефективності методики контролю рівня сформованості усної перекладацької компетенції у майбутніх філологів. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія «Педагогіка та психологія». 2010. Вип. 18. С. 130–139.
5. Черноватий Л. Методика викладання перекладу як спеціальності : підручник для студентів вищих закладів освіти за спеціальністю «Переклад». Вінниця : Нова книга, 2014. 376 с.
6. Colina S. Further Evidence for a Functionalist Approach to Translation Quality Evaluation. Target. 2009. № 21. P. 235–264.
7. Martinez Mateo R. A Deeper look into metrics for translation quality assessment (TQA) : A case study. Miscelánea : a Journal of English and American Studies. 2014. № 49. P. 73–94.
8. Stejskal J. Quality Assessment in Translation. Multilingual. 2006. № 80 (17). P. 41–44.
9. Williams M. Translation Quality Assessment: An Argumentation-Centred Approach. 2004. Ottawa, Canada : University of Ottawa Press. 188 p.