ПОЗАУРОЧНА ВИХОВНА РОБОТА В СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ПОЧУТТІВ У ШКОЛЯРІВ ЗАКЛАДІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті актуалізується значення позаурочної виховної діяльності в системі патріотичного вихо­вання учнів закладів початкової освіти. Наголошується на тому, що патріотичне виховання молодших школярів у позаурочній роботі передбачає формування в них патріотичних почуттів і переконань, усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури рідного народу, формування у дітей ціннісного ставлення до себе, інших людей, до Батьківщини.

Патріотична освіта розглядається як складова національної освіти, головною метою якої є фор­мування самодостатнього громадянина – патріота України, гуманіста і демократа, готового вико­нувати свої публічні та конституційні обов'язки, успадковувати духовні та культурні досягнення укра­їнського народу, досягнення високої культури відносин.

Сьогодні, як ніколи, нам потрібні нові підходи і способи виховання патріотизму як почуття і як основної якості особистості. Це пов'язано з: інтеграційними процесами, що відбуваються в Україні; євроцентричністю; пробудженням громадянської та громадської ініціативи, виникненням різних гро­мадських рухів; поширенням волонтерської діяльності тощо.

Важливу роль у процесі патріотичного виховання дітей початкового рівня освіти відіграє поза­класна виховна робота та її форми: сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, сценічна гра, гра-роз­мова, гра-подорож, екскурсії, колективні творчі майстерні, свята, вікторини, творчі виставки, ярмарки і багато іншого.

Ставлення особистості до своєї держави, її минулого, майбутнього й сьогодення відбивається в патріотичних почуттях. У ході патріотичного виховання нами зосереджено увагу на тому, що патрі­отизм, як будь-яке складне явище, має і внутрішню структуру, що складається з кількох компонентів:

‒ перший, поверхневий, – природна любов до свого народу як до

‒ великої родини; любов до рідного слова, природи;

‒ другий – це відчуття патріотизму розумом, усвідомлення обов’язку

‒ перед народом, готовність стати на захист його інтересів;

‒ третій – переплетення любові до рідного, близького з усвідомленням

‒ свого обов’язку перед народом; це прагнення, готовність служити Батьківщині (Вишневський, 1997: 78-122).