ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ ЗНАНЬ У КОНТЕКСТІ ОНЛАЙН-БАЗОВАНОГО НАВЧАННЯ
Анотація
У представленому дослідженні введено основні означення та проаналізовано існуючі напрями й концепції у сфері керування знаннями в контексті онлайн-базованої університетської освіти. Наведено узагальнення того, що сьогодні слід розуміти під концепцією Web та WWW у контексті уніфікованого середовища навчання, яку роль у ньому відіграє інформаційне та програмне забезпечення соціальних комунікацій. Розглянуті та інтерпретовані концепції зі сфери віртуальних соціальних спільнот. Проаналізовані необхідні інструменти, які застосовуються у сфері програмного забезпечення та систем інформаційного забезпечення віртуальних спільнот. Показано, що сучасний рівень інформаційних технологій не дозволяє інтерпретувати феномен віртуальних соціальних спільнот у контексті виключно обміну знаннями між учасниками в рамках певного навчального процесу чи курсу, як виду діяльності з жорстким контролем і регулюванням. Висвітлено, що створення віртуального навчального середовища дозволяє максимізувати повний і вільний обмін знаннями між його учасниками, а також контролювати формування елементів нових знань у студентів. Обґрунтовано, що сфери навчання та керування знаннями, як реально існуючі, так і віртуальні, не слід розглядати як відокремлені, а навпаки доцільно фокусувати увагу на наявні зв'язки та особливості керування знаннями на всіх рівнях. Таким чином, проведений аналіз свідчить, що керування знаннями в контексті онлайн-базованого навчання має розглядатися сьогодні як різновид інтегрованого та міждисциплінарного завдання, що включає в себе програмні, інформаційні та організаційні компоненти, такі зокрема, як створення, застосування, архівування та розподіл знань та даних. У даному контексті, керування знаннями класифікується як процес, який відбувається в рамках навчального середовища максимально дружнього до сутностей знань, де такі сутності можуть адаптивно розвиватися та забезпечувати наповнення контекстно-залежних інформаційних потреб окремих суб’єктів, що дозволяє сформувати базове підґрунтя для нових видів професійної діяльності. Важливо також, що формування нових знань, зокрема на рівні інновацій пропонується розглядати як комплексний процес із невід’ємною складовою частиною у формі неявних знань, яка на сьогодні досить складно моделюється ІТ-засобами та формальними інструментами, що лежать в їх основі.
Посилання
2. Камишин В., Стрижак О., Величко В. Інформаційні технології формування сучасних систем знань як основа інноваційного розвитку освіти. Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи. 2015. Вип. 2. С. 22–28. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ped_in_2015_2_5 (дата звернення: 23.01.2019).
3. Литвин В. Технології менеджменту знань : навчальний посібник / за заг. ред. В. Пасічника. 2 вид. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2013. 260 с.
4. Романишин Ю. Методологічні аспекти впровадження соціально-комунікативних комп’ютер-базованих технологій навчання у ВНЗ. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, практика : збірник наукових праць. Вип. 51. Київ ; Вінниця : ТОВ фірма «Планер», 2018. С. 368–374.
5. Федонюк С. Технології менеджменту знань і відкрите співробітництво : навчальний посібник. Луцьк : Вежа-друк, 2017. 24 с.
6. Berends H., Bij H. van der, Debackere K., Weggeman M. Knowledge sharing mechanisms in industrial research. Working Paper. 04.04. Eindhoven Centre for Innovation Studies. Eindhoven, 2004. URL: http://citeseerx.ist.psu.edu/
viewdoc/download?doi=10.1.1.112.5668&rep=rep1&type=pdf (дата звернення: 26.01.2019).
7. Boer N.-I., Baalen P.J. van, Kumar K. The importance of sociality for understanding knowledge sharing processes in organizational contexts. 2002. ERIM Report Series, ERS-2002–05-LIS, ERIM, Rotterdam. URL: https://www.researchgate.net/publication/4864215_The_ Importance_of_Sociality_for_Understanding_Knowl-edge_Sharing_Processes_in_Organizational_Contexts (дата звернення: 30.01.2019).
8. Lehtinen E. Information and communication technology in education: Desires, promises and obstacles. Communications and Networking in Education: Learning in a Networked Society. 2002. Boston : Kluwer. P. 311–328.
9. Maier R. Knowledge Management Systems. Information and Communication Technologies for Knowledge Management. 2 ed. 2004. Berlin : Springer.
10. Maurer H., Tochtermann K. On a New Powerful Model for Knowledge Management and its Applications. Journal of Universal Computer Science. 2002. Vol. 8. №1. P. 85-96. URL: https://www.researchgate.net/publication/220348532_ On_a_New_Powerful_ Model_for_Knowledge_Management_and_its_Applications (дата звернення: 26.01.2019).
11. Nissen M. An extended model of knowledge-flow dynamics. Communications of the Association for Information Systems. 2002. Vol. 8. P. 251–266. URL: https:// pdfs.semanticscholar.org/4ec1/12d488ff93cb5bb66fc2dd10f312 bc45b29e.pdf (дата звернення: 23.01.2019).
12. Nonaka I., Takeuchi H. The Knowledge Creating Company: How Japanese companies create the dynamics of innovation. 1995. Oxford University Press, NY.
13. Paulin D., Suneson K. Knowledge Transfer, Knowledge Sharing and Knowledge Barriers – Three Blurry Terms in KM. The Electronic Journal of Knowledge Management. 2012. Vol. 10. Issue 1. P. 81-91. URL: https:// pdfs.semanticscholar.org/c795/63fff0200a42141249 aa11bfd481ff6ac03f.pdf (дата звернення: 28.01.2019).
14. Romanyshyn Y., Sheketa V., Melnyk V., Chesanovskyy M. The construction of technologic al problems cases for the purpose of intelligible control. Perspective technologies and methods in MEMS design : proceedings of XIIth International conference MEMSTECH 2016, 20–24 April, 2016, Lviv – Polyana, Ukraine. Lviv : Lviv Polytechnic Publishing House, 2016. P. 96–100.
