ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТСТВА У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ОСНОВА ДУХОВНОЇ БЕЗПЕКИ МОЛОДІ У СУЧАСНОМУ СВІТІ
Анотація
У статті відстоюється положення, що духовну безпеку населення України здатне забезпечити лише демократичне правове суспільство, побудоване на основі правової компетентності та соціальної дові- ри його громадян, вияву високої громадянської позиції; одним із перспективних шляхів підтримання у суспільстві сталості і духовної безпеки, втілення ідей рівності і недискримінації є підвищення рівня правової культури та освіченості. Вищу освіту розглянуто як чинник розбудови правової держави, де правова культура громадян тісно пов’язана з усіма елементами правової системи формування правової культури молоді. Формування правової культури студентства визначене як тривалий процес, що реалізується в основному у середо- вищі ЗВО, визначає ступінь і характер правового розвитку особистості в суспільній правовій культурі, тісно взаємопов’язане з правовою освіченістю людини, зокрема, її розвиненою правосвідомістю, вмін- нями і навичками реалізовувати свої права, підпорядкувати поведінку вимогам правових норм. На основі аналізу наукової літератури встановлено, що складниками правової культури студентства є: повага до правових норм суспільства; наявність дієвих правових знань, норм права; висока культура, широка ерудованість; правові навички щодо реалізації суб’єктивних прав і свобод; особисто вмотиво- вана стала правомірна поведінка; громадсько-правова активність. Доведено, що у середовищі ЗВО є потреба у створенні цілісної системи формування правової куль- тури студентства із застосуванням різноманітних механізмів заохочення громадянської активності молоді, поширення студентського самоврядування, розвитку форм волонтерської діяльності та взаємо- допомоги. Визначено й охарактеризовано основні структурні компоненти системи формування право- вої культури студентської молоді у ЗВО: цільовий (формування всіх складників правової культури сту- дентства на основі принципів поінформованості та знань, доступності правової допомоги і підтримки, індивідуального підходу та толерантного ставлення; дотримання безпеки); суб’єкт-суб’єктний (надава- чі освітніх послуг, споживачі освітніх послуг, а також освітні стейкхолдери); організаційно-змістовий (зміст навчання студентів, специфіка виховної роботи та рівень студентського самоврядування тощо).
Посилання
2. Баранівський В.В. Вища освіта у вирішенні проблем духовної безпеки українського суспільства. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Філософія. 2013. Вип. 41(1). С. 206–221.
3. Бєловецька Л.Е. Проблема збереження національної ідентичності як складника духовної безпеки українського суспільства. Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2017. № 2 (77). С. 6–14.
4. Биков В.Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти : монографія. Київ : Атіка, 2008. 684 с.
5. Войтанович О.Й. Особливості правового виховання громадян України в сучасних умовах. Форум права. 2014. № 4. С. 55–60.
6. Горлинський В.В. Філософія безпеки і сталого людського розвитку: ціннісний вимір : монографія. Київ : ПАРАПАН, 2011. 378 с.
7. Коваленко Н.Ю. Формування правосвідомості і правової культури студентів в Україні : автореф. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ. 2009, 19 с.
8. Мануйлов Є.М., Калиновський Ю.Ю. Духовна безпека українського суспільства у державотворчих процесах сучасності. Вісник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. Харків : Право, 2019. Т. 1. № 40. С. 21–38.
9. Маслова Л.А. Механізми державного регулювання в системі забезпечення духовної безпеки суспільства : дис. … канд. наук з держ. упр. : 25. 00.02. Національна академія державного управління при Президентові України. Київ, 2016. 248 с.
10. Підлісний Є.В. Правова культура суспільства, особистості та соціальної групи. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. Серія: Педагогічні науки. 2018. № 3(2). С. 241–246.
11. Стеблецький А.Л. Взаємодія суб’єктів освітнього процесу – запорука якості освіти. Педагогічна освіта: Теорія і практика. Психологія. Педагогіка. № 30. 2018. С. 61–65.
12. Степанченко Н.І., Бріскін Ю.А., Матвійчук Т.Ф. Модель системи професійної підготовки фахівців фізичної культури і спорту в закладах вищої освіти. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. 2018. Вип. 154(2). С. 74–79.
13. Хаварівська Г.С. Теоретичні аспекти формування правової культури студентів закладів вищої освіти в Україні. Ефективність державного управління. 2019. Вип. 4 (61). Ч. 1. С. 13–24.