АВТОРСЬКІ ШКОЛИ ЯК СЕРЕДОВИЩЕ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Олена Вікторівна Чабан

doi:10.32999/ksu2413-1865/2020-92-3

Олена Вікторівна Чабан http://orcid.org/0000-0001-7494-1223

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-3

Ключові слова: авторська школа, інноваційний освітній заклад, експериментальний освітній заклад, освітнє середовище, педагогічна система

Анотація

У статті на основі аналізу праць методології, історії та теорії педагогіки представлено огляд автор- ської школи як педагогічного феномена. Багатоманітність тлумачення окресленого поняття в педа- гогічній науці вимагає вивчення інноваційного потенціалу авторських шкіл з позиції історизму, що дасть можливість актуалізувати цінний досвід педагогів-новаторів і застосувати його у реформуванні сучасної освітньої парадигми. Системоутворюючим складником кожної авторської школи виступає її розробник, лідер – автор власної педагогічної системи, яка, своєю чергою, становить підґрунтя і реалі- зується в особливому освітньому середовищі авторської школи. У педагогічній науці авторська школа визначається як експериментальний освітній заклад або оригінальна загальнопедагогічна, дидактич- на, методична чи виховна система роботи. У статті нами, крім теоретичного матеріалу, здійснено ана- ліз діяльності відомої сучасної вітчизняної авторської школи Василя Сухомлинського. Він не лише обґрунтував теоретичні основи своєї системи, вибудував концепцію і втілив її у практичній діяльно- сті, з’ясував суб’єкти (учитель, учень, родина), мету (формування всебічно розвиненої особистості), складники (напрями виховання), що ґрунтувалися на гуманістичних основах (принципах окультурення потреб дитини; формування культури бажань, почуттів; винайдення для дитини атмосфери «радості буття»; формування почуття власної цінності; створення ситуації успіху; перевага позитивних ідеа- лів, стимулів і реакцій на поведінку дитини над негативними; співпраця школи, сім’ї, громадськості тощо). Сутністю педагогічної системи Василя Сухомлинського стали гуманізм, ставлення до людини як до особливої особистості, природовідповідність, культуровідповідність, опора на позитивне в дитині, формування ситуації успіху, одухотворення знання, формування радості пізнання нового, розроблення «інтелектуального фону школи» тощо. Проаналізовано сучасні наукові видання, матеріали періодичних видань другої половини ХХ ст. та сучасної педагогічної преси, архівні матеріали.

Посилання

1. Богомолов В. Инновационные технологии в педагогике. Школьные технологии. 2005. № 1. С. 39–58.
2. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. С. 14.
3. Князюк В. Світ маленьких гуліверів. Вітчизна. 1971. № 1. С. 110–125.
4. Рындак В.Г. Уроки Сухомлинского. Издание второе, дополненное. Москва : Педагогический вестник, 2003. 340 с.
5. Сараєва О.В. Педагогічна система В. Сухомлинського: дидактичний аспект. Педагогічні науки : зб. наук. праць. Херсон. 2006. Вип. ХХХХІІІ. С. 60–64.
6. Сластёнин В.А. и др. Педагогика : учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений Москва : Издательский центр «Академия», 2003. 576 с.
7. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. Київ : Рад. школа, 1978. 263 с.
8. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Вибр. тв.: в 5 т. Київ : Рад. школа, 1976. Т. 1. С. 55–206.
9. Сухомлинський В.О. Духовний світ школяра. Вибр. тв.: в 5 т. Київ : Рад. школа, 1976. Т. 1. С. 209–400.
10. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. Вибр. тв.: в 5 т. Київ : Рад. школа, 1976. Т. 2. С. 149–416.
11. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителеві. Вибр. тв.: в 5 т. Київ : Рад. школа, 1976. Т. 2. С. 419–654.
12. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа. Вибр. тв.: в 5 т. Київ : Рад. школа, 1977. Т. 4. С. 7–390.
13. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи. Вибр. тв.: в 5 т. Київ : Рад. школа, 1977. Т. 4. С. 393–626.
14. Сухомлинський В.О. Народний учитель. Вибр. тв.: в 5 т. Київ : Рад. школа, 1977. Т. 5. С. 239–255.
15. ЦДАВОВУ. Фонд 5097. Опис 1. Справа 930. 54 с.