КОМПОНЕНТНА СТРУКТУРА ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИХ КОЛЕДЖІВ
Анотація
У статті обґрунтовано, що поняття екологічної культури студентів є одним з одним з найвагоміших пріоритетів сучасної професійної підготовки у коледжах, що передбачає належне оволодіння системою наукових знань та практичних навичок, ціннісних орієнтирів та поведінкових і діяльнісних імперативів, які засвідчують відповідальне ставлення до соціально-природного середовища та здатність гармонійної взаємодії з ним. Процес формування екологічної культури органічно вписаний у контекст навчання, вихо- вання та розвитку особистості, що здійснюється відповідно до положень Концепції екологічної освіти. Дослідження здійснено на засадах інтегративного підходу. Його методологічною основою є загаль- нотеоретичні методи наукового пізнання, фундаментальні положення екологічної економіки, концепції сталого розвитку та екологічної етики. Відповідно до мети та завдань дослідження виокремлено наступні компоненти екологічної культури студентів економіко-гуманітарних та інженерних коледжів: когнітивний, аксіологічний, гуманістичний та діяльнісний. Розкрито, що когнітивний компонент виявляє здатність людини до стратегічного мис- лення. Він містить екологічне цілепокладання і тісно пов’язане із ним поняття стратегічного прогно- зування, що передбачає когнітивну мобілізацію психічних ресурсів на основі осмислення екологічних ризиків і помилок та попередження екологічних катастроф. Підкреслено, що важливість аксіологічного компонента визначається тим, що екологія людини нині є актуальною стадією сучасного гуманізму, представленого системою світоглядних пріоритетів і смис- лів, визнанням цінності людини як цілісності (мікрокосму), духовності як важеля трансформації масо- вої поведінки людей з орієнтацією на реалізацію ідей сталого розвитку і коеволюційного майбутнього. Доведено, що діяльнісний компонент характеризує включення особистості у сферу взаємодії з приро- дою, її екологоорієнтовану діяльність, спрямовану на захист та відновлення природних ресурсів відпо- відно до рівня сформованих знань та наявних цінностей. Резюмовано, що виокремлені компоненти екологічної культури студентів економіко-гуманітарних коледжів передбачають трансформацію загальних форм об’єктивної культурної реальності в індиві- дуальне багатство особистості студента, а його творчого потенціалу – у конструктивну актуалізацію загальнокультурних надбань.
Посилання
2. Василенко Л.И. Космизм и эволюционизм в русской религиозно-философской традиции. Философия русского космизма. Москва: Фонд «Новое тысячелетие», 1996. С. 290–301.
3. Виговський Л.А., Виговська Т.В. Екологічна свідомість як основа екологічної культури особистості. Софія. 2019. № 2. С. 35–38.
4. Гирусов Э.В. Гуманистический потенциал экологической культуры. URL: http://www. gpntb.ru/win/interevents/crimea2004/ 197.pdf
5. Глазачев С.Н. Экологическая культура учителя. Москва : Современный писатель, 1998. 432 с.
6. Гончарук В.В. Теоретичні основи формування екологічної культури майбутніх учителів природничих спеціальностей. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Педагогіка, психологія, філософія. 2017. Вип. 267. С. 43–48.
7. Дерябо С.Д. Методологические проблемы становления и развития экологической психологи. Психологический журнал. 1996. № 6. С. 4–18.
8. Здравомыслов А. Г. Потребности, интересы, ценности. Москва : Политиздат, 1996. 223 с
9. Зинченко В.П. Психологические основы педагогики. Москва : Гардарикa, 2002. 431 с.
10. Игнатова В.А. Интегрированные учебные курсы как средство формирования экологической культуры учащихся : дис. … д-ра пед. наук. Тюменьский государственный университет, 1999. 388 с.
11. Каган М.С. Философская теория ценностей. Лекции. Санкт-Петербург : ТОО ТК Петрополис, 1997. 205 с.
12. Киселев А.И. Экология человека и гуманизм : дис. … д-ра. филос. наук: Санкт-Петербургский государственный политехнический университет, 2005. 430 c.
13. Коробков С.Д. Формирование экологической культуры школьников в учреждении дополнительного образования : дис. … к-та пед. Наук: Саратовский государственный университет имени Н.Г. Чернышевского, 2008. 211 с.
14. Леонтьев А.Н. Образ мира. Избр. психологические произведения. В 2-х т. Т. II. Москва : Педагогика, 1983. С. 251-261
15. Мамедов Н.М. Культура, экология, образование. Москва : РЭФИА, 1996. 52 с.
16. Маслоу А.Г. Мотивация и личность. Санкт-Петербург : Евразия, 1999. 478 с.
17. Методика М. Рокича. Психологические тесты для профессионалов / авт. Сост. Н.Ф. Гребень. Минск : Соврем. шк., 2007. 496 с.
18. Пузир Т.М. Формування екологічної культури майбутніх техніків-екологів у процесі професійної підготовки в коледжах : дис. … к-та пед. наук: Житомирський державний університет імені Івана Франка. 2016. 242.
19. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности. Москва : Академия, 2001. С. 48–50.
20. Фенчак Л.М. Формування екологічної культури студентів вищих аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: Тернопільський педагогічний університет, 2006. 21 с.
21. Франкл В. Людина у пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі. Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2000. 160 с.
22. Шмелева И.А. Ценности и профессиональная мотивация как одна из проблем психологического обеспечения образования для устойчивого развития. Устойчивое развитие и экологический менеджмент: Материалы международной научно-практической конференции. 17-18 ноября 2005 г. СПб., 2005. С. 243–251.
23. Jodelet D. Representation Sociale: Phenomenes, Concept Et Theorie. Moscovici S. (Ed.) Psycholigie Sociale, P., 1984. Р. 361–362.
24. Morgan, Alex (2014). «Representations Gone Mental» (PDF). Synthese. 191 (2): 213–44. doi: 10.1007/s11229-013-0328-7.
25. Schwartz S.H. Basic Human Values. Their Content and Structure across Countries. Valores e comportamento nas organizacoes [Values and Behavior in Organizations] / Ed. A. Tamayo, J.B. Porto. Brazil: Petropolis. Vozes 2005. P. 21-64.