ШКОЛИ ТОВАРИСЬКИХ ТАНЦІВ ЯК ОСЕРЕДКИ ХОРЕОГРАФІЧНОГО НАВЧАННЯ В ГАЛИЧИНІ МІЖВОЄННОГО ДВАДЦЯТИЛІТТЯ (1919–1939)

Ключові слова: бальна хореографія, танцювальна культура, товариський (салонний) танець, школа товариських танців, професійний зв’язок учителів танців

Анотація

Мета статті – визначити соціально-культурні передумови популярності та масовості шкіл товарись- ких танців як осередків хореографічного навчання; проаналізувати діяльність шкіл товариських танців у Галичині в міжвоєнне двадцятиліття. Методи. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс дослідницьких методів – конкретно-пошуковий, системний метод, метод логіко-історичного аналізу. Конкретно-пошуковий метод застосовувався у роботі з архівними документами та матеріалами періодичних видань із досліджуваної проблематики. Системний метод дав змогу всебічно та комплек- сно розглянути діяльність шкіл товариських танців у Галичині міжвоєнного періоду. Метод логіко-істо- ричного аналізу дозволив систематизувати, проаналізувати дані та інформацію, що стосуються предме- та дослідження. Результати. На основі аналізу архівних матеріалів, публікацій у періодичних виданнях розкрито особливості організації шкіл товариських танців у Галичині 1919–1939 років, систематизова- но інформацію про власників та вчителів шкіл товариських танців, досліджено діяльність професійного зв’язку вчителів товариських танців. Висновки. Встановлено, що популярність та масовість шкіл това- риських танців у Галичині визначали розвиток бальної хореографії, а також роль, яку відігравали танці у тогочасному соціально-культурному житті галичан. Дуже поширеними були дансинґи – громадські зали для танців, у кав’ярнях та рестораціях також біли місця для танців. Часто різноманітні товариства організовували танцювальні вечори, особливо у карнавальний сезон. Репертуар бальної хореографії 20–30-х рр. ХХ ст. включав вальс, тустеп, уанстеп, блюз, фокстрот, квік-степ, чарльстон, танго, свінг, твіст, шіммі, каріоку тощо. Ці танці вивчали у школах товариських танців. Школи танців були у бага- тьох містах Галичини, а саме у Бережанах, Бориславі, Бродах, Дрогобичі, Золочеві, Коломиї, Надвірній, Самборі, Старому Самборі, Станіславові, Стрию, Трускавці. Зміст та методика навчання товариських танців залежали виключно від рівня підготовки педагогів танцювальних шкіл. Учителі танців об’єдну- вались у професійні зв’язки. Протягом 1919–1939 років у Львові діяло кілька таких зв’язків, які об’єд- нували фахових та ліцензованих учителів танців з усієї Східної Галичини.

Посилання

1. Бучик О. Наша історія. Станиславівські оголошення: школа танців і бальні ворожіння. URL: https://kurs.if.ua/news/nasha_istoriya_stanyslavivski_ogoloshennya_shkola_tantsiv_i_balni_vorozhinnya_20569.html/ (дата звернення: 10.05.2020).
2. Державний архів Львівської області (ДАЛО) Фонд 1. Опис 54. Справа №7035. 247 с.
3. ДАЛО Фонд 1. Опис 56. Справа № 177. 45 с.
4. ДАЛО Фонд 1. Опис 56. Справа № 2324. 51 с.
5. ДАЛО Фонд 1. Опис 56. Справа № 3209. 32 с.
6. ДАЛО Фонд 1. Опис 56. Справа №1946. 36 с.
7. ДАЛО Фонд 1. Опис 58. Справа № 374. 23 с.
8. ДАЛО Фонд 110. Опис 4. Справа № 56. 54 с.
9. Храбатин Н. Що за танець такий – каріока, або Що танцювали у міжвоєнному Станиславові. URL: https://gk-press.if.ua/x13399 (дата звернення: 14.07.2020).
Опубліковано
2020-11-04
Сторінки
12-15
Розділ
СЕКЦІЯ 1 МЕТОДОЛОГІЯ ТА ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ