САМООРГАНІЗАЦІЯ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ПРОЯВ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗДАТНОСТЕЙ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
Анотація
У статті обґрунтовано актуальність проблеми самоорганізації та відображено сутність цього феномену як суб’єктної властивості, що є важливим компонентом процесу оволодіння майбутніми викладачами педагогічними здатностями, рівень сформованості яких допомагає реалізовувати складні професійні завдання. Тобто здобувач вищої освіти має володіти такими здатностями: ставити і реалізовувати цілі, вміло розподіляючи час; уміти ефективно планувати професійну діяльність; уміти використовувати педагогічний інструментарій; прагнути до саморозвитку; здійснювати самоконтроль, саморефлексію, самовдосконалення. Здатності, що окреслені, є визначальними у вирішенні освітніх, особистих і професійних завдань. Мета статті полягає в обґрунтуванні теоретичної основи сутності самоорганізаційних педагогічних здатностей у майбутніх викладачів вищої школи. Методи дослідження теоретичних основ зазначеної проблеми: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація результатів наукових пошуків та наявної науково-педагогічної літератури. Результати. Освітній процес підготовки майбутнього викладача досліджується в нерозривному зв’язку зі змістом його діяльності, де ключовим компонентом є самоорганізація. Вона визначається як властивість суб’єкта, що пов’язана з умінням організувати себе, а її змістовно-діяльнісна сторона розкривається через такі педагогічні здатності, як: цілеспрямованість, активність, обґрунтованість, мотивація, планування своєї діяльності, виваженість рішень та відповідальність за них. Виявленню стану готовності майбутніх викладачів до самоорганізації та, відповідно, виявленню рівня сформованості педагогічних здатностей буде слугувати використання сукупності діагностичних процедур: методик, тестів, опитувальників. Висновки. Самоорганізація майбутнього викладача є динамічною та впорядкованою суб’єктною властивістю, що характеризується цілісністю та інтегративною сукупністю таких здатностей, як: мотивація, цілепокладання, аналіз ситуації, планування, рефлексія, оцінка результатів та їх корекція; уміння швидко приймати правильні рішення, доцільно розподіляти власні сили та засоби; самостійність, відповідальність, гнучкість, здійснення саморегуляції власної діяльності та емоційно-вольової сфери.
Посилання
2. Килівник А.М. Формування культури самоорганізації майбутнього соціального педагога. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія «Педагогіка і психологія». 2016. Вип. 48. С. 121–126.
3. Міщенко І.В. Самоорганізація. URL: http:// www.pharmencyclopedia.com.ua/.
4. Мирончук Н.М. Основні аспекти самоорганізації навчально-професійної діяльності майбутніх викладачів. Професійна підготовка фахівців у системі неперервної освіти : збірник наукових праць / за ред. проф. С.С. Вітвицької, доц. Н.М. Мирончук. Житомир : ФОП Левковець, 2015. С. 168–172.
5. Соціолого-педагогічний словник / за ред. В.В. Радула, вид. 2-е. Харків : Мачулін, 2015. 444 с.
6. Філософський енциклопедичний словник / НАН України, Ін-т філософії імені Г.С. Сковороди; редкол.: В.І. Шинкарук (голова) та ін. Київ : Абрис, 2002. 742 с.
7. Dudnik N. The role of self-organization in formation professionalism of future teachers. Educational Dimension, 17.2007. P. 83–90.
8. Mainzer K. Complexity and self-organization. The emergence of a new science and culture at the turn of the century. Synergetic paradigm. Variety of searches and approaches. 2000. Р. 48–61.
9. Teslenkov A.Yu. Self-organization in activity of future teacher. Austrian Journal of Humanities and Social Sciences, “East West” Association for Advanced Studies and Higher Education GmbH. Vienna. January–February. Vol. 1, 2014. P. 240–244.
10. Thomas J.B. The Self in Education. Windser, 1980. 115 p.