ПРОВІДНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ (СЕРЕДИНА 50-Х РР. ХХ СТ.)

Ключові слова: підготовка майбутніх учителів, учитель української мови і літератури, історія педагогіки, освітні тенденції, вища педагогічна освіта

Анотація

У статті констатоване виключне значення надбань української вищої педагогічної школи для підго- товки сучасного вчителя, зокрема української мови та літератури. Констатовано, що проблема підго- товки вчителів української мови і літератури масштабно представлена у вітчизняному педагогічному дискурсі, втім ці роботи переважно спрямовані на вивчення та узагальнення досвіду підготовки май- бутніх учителів української мови і літератури шляхом формування та/чи розвитку у них відповідних професійних/фахових компетентностей. З огляду на праці вітчизняних учених та документальні джерела нормативно-правового характеру здійснено спробу узагальнення практичного досвіду діяльності закладів педагогічної освіти у 50-ті рр. ХХ ст. Вибраний часовий проміжок (середина 50-х рр. ХХ ст.), на думку автора, характеризується фор- муванням низки освітніх тенденцій, які мали визначальне значення для розвитку вищої педагогічної освіти в аспекті підготовки вчителя української мови та літератури. Виявлені тенденції оцінені як нега- тивні та позитивні. До негативних тенденцій минулого віднесено тотальну ідеологізацію освітнього процесу, жорсткий контроль за навчанням та ідейним вихованням студентства; нехтування українським культурним над- банням. Проте відзначено, що загалом у педагогічній освіті формувалися і позитивні тенденції, серед яких: увага до профорієнтаційної роботи із залученням молоді до педагогічних закладів освіти; бороть- ба за студентський контингент (хоча засоби цієї боротьби були відповідні часу); посилення уваги до практичної підготовки майбутнього вчителя та формування його готовності до позашкільної роботи із вибраної спеціалізації; уважне ставлення до методичного забезпечення освітнього процесу та праг- нення залучити до нього кращих викладачів. І, безсумнівно, позитивною була турбота держави про матеріальний добробут студентства, його харчування та медичне обслуговування тощо. Автором під- креслено, що позитивні тенденції мали загальний характер, підготовка висококваліфікованих учителів української мови та літератури в Україні середини 50-х рр. ХХ ст. не входила до пріоритетних завдань радянської системи вищої педагогічної освіти.

Посилання

1. Бажан О. Мовний процес в Українській РСР в умовах початкового періоду десталінізації (1953–1955 рр.). Україна ХХ ст. : культура, ідеологія, політика. 2008. № 14. С. 95–103.
2. Кутова С.О. Українська мова як навчальна дисципліна в історії розвитку середньої школи в Україні (1945–1991рр.) : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01. Хмельницький, 2015. 210 с.
3. Майборода В.К. Вища педагогічна освіта в Україні: історія, досвід, уроки (1917–1985 рр.). Київ : Либідь, 1992. 196 с.
4. Про вивчення української мови в школах УРСР з російською мовою викладання учнями, що прибувають з інших республік : наказ Міністерства освіти Української РСР № 321 від 17 серпня 1955 року. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР. 1955. № 16. С. 8–9.
5. Про зміни в мережі вищих педагогічних учбових закладів Української СРСР : наказ Міністерства освіти Української РСР № 247 від 17 червня 1955 року. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР. 1955. № 13. С. 19–20.
6. Про якість підготовки учителів у Дрогобицькому педагогічному інституті : наказ Міністерства освіти Української РСР № 208 від 28 травня 1955 року. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР. 1955. № 11. С. 20–23.
7. Сорочинська Т.А. Реформування системи педагогічної освіти Рівненщини у контексті суспільно-політичних змін (1939–1958 рр.) Вісник Житомирського державного університету. Педагогічні науки. 2014. Вип. 3(75). С. 176–180.
Опубліковано
2020-11-04
Сторінки
16-21
Розділ
СЕКЦІЯ 1 МЕТОДОЛОГІЯ ТА ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ