СТАЛИЙ РОЗВИТОК І ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА: ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЙ

Ключові слова: екотехнології, екодизайн, екологічна культура, проєктна діяльність, текстильні матеріали

Анотація

У статті розглядається місце екологічної культури в системі цінностей сталого розвитку суспільства, зокрема, в процесі підготовки вчителів трудового навчання та технологій, які своєю чергою здатні реа- лізовувати екологічну освіту учнівської молоді. Зазначається, що лише кореляція наукових здобутків та практичних навичок сприяє формуванню здорового екологічного мислення та свідомості, а також призводить до змін у поведінці окремої особистості та формуванні екологічно відповідальних спільнот. Визначаються фактори, які зумовлюють екологічну спрямованість освітнього процесу. Серед них – швидкий ріст виробництва, надмірне споживання, велика кількість відходів тощо, що створюють зна- чне навантаження на екосистему планети. Відповідальне споживання та мінімізація негативного впли- ву на екологію є концептуальним виходом з екологічної кризи, в яку прямує людство. Серед локальних, але значимих кроків її подолання, є екодизайн, в основі якого лежить формотворення виробів з еко- матеріалів та із застосуванням екотехнологій, що враховують усі етапи життєвого циклу виробу – від створення до утилізації. При цьому головною метою екодизайну є збереження природних ресурсів. У процесі опанування професії майбутнім учителям трудового навчання та технологій під час реалі- зації проєктної діяльності (в тому числі з екодизайну) запропоновано впровадження технології «Апсай- клінг» («upcycling»). Розглянуто історію явища, етапи його появи й реалізації в побуті. Представлені сучасні світові й вітчизняні бренди індустрії моди, які сповідують філософію повторного використання. Вагомості результатам дослідження надає демонстрація алгоритму реалізації навчально-творчого проєкту переробки текстильних виробів. Пропонуються етапи пошуку технологій, проєктно-конструк- торський та власне технологічний із використанням різних технік, які до всього удосконалюють нави- чки студентів із конструювання та технології пошиття одягу. Таким чином досягається головна мета еколого спрямованого навчання – синтез теоретичних засад і практичних навичок, які уможливлюють формування екологічного мислення майбутнього вчителя.

Посилання

1. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2030 року : Закон України від 28.03.2019 р. № 2697-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19 (дата звернення: 25.11.2020).
2. Трудове навчання 5–9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. URL: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programi-5-9-klas-2017.html (дата звернення: 25.11.2020).
3. Чупріна Н.В., Сусук М.Б. Апсайклінг та його визначення як напряму екодизайну в сучасній індустрії моди. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архитектура. 2014. № 3. С. 38–41.
4. Hofverberg, Hanna, Maivorsdotter, Ninitha. Recycling, crafting and learning – an empirical analysis of how students learn with garments and textile refuse in a school remake project. .Environmental Education Research. Volume 24, Number 6, 3 June 2018, pp. 775–790(16)
5. Öllerer, K. (2015) Environmental education – the bumpy road from childhood foraging to literacy and active responsibility, Journal of Integrative Environmental Sciences, 12(3), 205–216. DOI: 10.1080/1943815X.2015.1081952 (дата звернення: 25.11.2020).
6. Report on the implementation of the Circular Economy Action Plan. (European Commission, 2019). URL: https://ec.europa.eu/commission/publications/reportimplementation-circular-economy-action-plan-1_en (дата звернення: 25.11.2020).
7. Ryn, S.V., & Cowan, S. (1996). Ecological design. Washington, DC: Island Press.
Опубліковано
2021-02-23
Сторінки
123-127
Розділ
СЕКЦІЯ 4 ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ