ЗАСТОСУВАННЯ ДЕДУКТИВНОГО МЕТОДУ ТА ІМІТАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ

Ключові слова: інновації, інноваційні технології, дедукція, симуляційне навчання, освіта лікаря, студент-медик

Анотація

Модернізація освіти – це складний та специфічний процес, який потребує особливих здібностей, знань, навичок та значного терпіння. Мета дослідження – оцінити особливості використання дедуктивного методу та імітаційного навчання серед студентів-медиків; узагальнити характеристику інновації в освіті, імітаційного навчання, дедукції, дедуктивного методу та їх використання в підготовці майбутнього лікаря. Методи: на основі наукової літератури і публікацій провести аналіз застосування дедуктивного методу та імітаційного навчання у підготовці майбутнього лікаря. Результати: стаття розкриває важливість та значення впровадження імітаційного навчання, застосування дедуктивного методу в підготовці майбутнього лікаря. Встановлено, що використання методу PRES дозволить обґрунтувати результат, чітко визначити позицію та зробити вірний висновок (встановити чіткий діагноз), що є важливо під час аналізі патологічних станів у медицині. Обґрунтовано важність застосування дедукції і дедуктивного методу в навчанні студентів-медиків. Продемонстровано, що використання імітаційних технологій у навчанні студента-медика підвищує його мотивацію до обраної спеціальності, сприяє формуванню професійного та творчого мислення і підходу в майбутній практичній діяльності. Упровадження інноваційних технологій, імітаційного навчання в навчальний процес студента у вищому медичному навчальному закладі – це важливий крок для більш кращого засвоєння теоретичних знань та вдосконалення практичних навиків. Це водночас забезпечить повноцінний контроль викладача над навчальним процесом, надасть можливість студенту підвищити свою мотивацію до вивчення навчального матеріалу, виробити та відпрацювати силу волі до самостійного вивчення дисципліни, відповідальність та самоконтроль, академічну доброчесність, розкриє творчий потенціал студента і викладача. Використання дедуктивного методу під час навчання та практичної частини заняття дозволить студенту-медику 4, 5 і 6 курсів оцінити свої можливості в навчанні, збільшити об’єм знань та навчитись обґрунтовувати отримані результати та встановлювати правильні висновки (діагнози). Висновки. Застосування дедукційного методу та імітаційного навчання для підготовки майбутнього лікаря у вищому медичному навчальному закладі дозволить вплинути на вже сформовану особистість студента та розкрити студента-медика як творчу особистість, що надзвичайно важливо для професії лікаря. Роки тренування під час занять у вищому навчальному закладі, імітування та моделювання різних ситуаційних задач та правильне використання дедукції – запорука правильного та професійного становлення медика в майбутньому. Тому ці методи є актуальними питаннями сьогодення, і належна якість освіти у вищому медичному навчальному закладі дозволить отримати бажаний результат та отримати сучасну, на європейському рівні медицину та медичну допомогу.

Посилання

1. Андрущенко В.П. Засоби дистанційного електронного навчання і педагогічні технології. Вісник академії дистанційної освіти. 2004. № 2. С. 2–5.
2. Pylypchuk I.S., Flud V.V. Wdrażanie nowoczesnych technologii innowacyjnych jako sposób na rozwój potencjału twórczego nauczyciela i studenta medycyny. KELM. 2021. № 6(34). P. 3–8. DOI https://doi.org/10.51647/kelm.2020.6.2.1.
3. Пилипчук І.С. Застосування інформаційних технологій при вивченні клінічних дисциплін студентами у вищому медичного навчальному закладі. Люблін, 2020. С. 132–134.
4. Думанський Н.О. Класи сучасних технологій дистанційної освіти. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2008. № 26(610). С. 119–25.
5. Биков В.Ю. Проєктний підхід і дистанційне навчання у професійній підготовці управлінських кадрів. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/11083976.pdf.
6. Маринченко Г.М. Дистанційна освіта в Україні: історія та сучасний стан. Інноваційна педагогіка. 2020. Вип. 22. Т. 3. С. 188–191.
7. Кухаренко В.М., Рибалко О.В., Сиротенко Н.Г. Дистанційне навчання та умови застосування. Харків, 2002. 320 с.
8. Пилипчук І.С., Флуд В.В. Застосування імітаційного навчання у підготовці майбутнього лікаря. Альманах науки. Київ. 2021. № 12(45). С. 9–10.
9. Lee H.J., Oh H. A study on the deduction and diffusion of promising artificial intelligence technology for sustainable industrial development. Sustainability. 2020. Vol. 12, No. 14. Article number 5609. doi: 10.3390/su12145609.
10. Шевчик Л.О., Кравець Н.Я., Грод І.М. Застосування дедуктивного методу навчання біології у закладах вищої медичної освіти України. Буковинський медичний вісник. 2020. Том 24. № 2(94). С. 173–177. doi: 10.24061/2413-0737.XXIV.2.94.2020.60.
11. Zhou Q. Deduction method of the overall transfer equation of linear controlled multibody systems. Multibody System Dynamics. 2016. Vol. 38. P. 263–295.
12. Rui X. Study on automatic deduction method of overall transfer equation for branch multibody system. Advances in Mechanical Engineering. 2016. 8, 6. P. 1–16. doi: 10.1177%2F1687814016651586.
13. Sun L., Wang G., Rui X., Rui X. Study on automatic deduction method of overall transfer equation for tree systems as well as closed-loop-and-branch-mixed systems. Advances in Mechanical Engineering. 2018. Vol. 10, No. 7. P. 1–17. doi: 10.1177/1687814018788752.
14. Fellows R.F., Liu A.M.M. Research methods for construction. New Jersey : John Wiley & Sons, 2015. 316 p.
15. Онацький Є. Індукція і дедукція. Українська мала енциклопедія. Буенос-Айрес : Дзвін. 1959. С. 541.
16. Гуцаленко О.О., Кострікова Ю.А. Розвиток професійного клінічного мислення студентів при вивченні внутрішньої медицини. Актуальні проблеми сучасної вищої медичної освіти в Україні: матеріали навч.-наук. конф. з міжнар. участю. Полтава, 2019. С. 55–57.
17. Методологія наукових досліджень в медицині : навч. посіб. / В.Д. Бабаджан та ін. Харків, 2020. 260 с.
18. Малафіїк І.В. Дидактика : навч. посіб. Київ, 2009. 295 с.
19. Tseui J.J. Eastern and western approaches to medicine. Western Journal of Medicine. 1978. Vol. 128, No. 6. Р. 551–557.
20. Barrett B., Marchand L., Scheder J., Plane M.B., Maberry R., Appelbaum D., Rakel D., Rabago D.J. Themes of holism, empowerment, access, and legitimacy define complementary, alternative, and integrative medicine in relation to conventional biomedicine. Journal of Alternative and Complementary Medicine. 2003. Vol. 9, No. 6. Р. 937–947. doi: 10.1089/107555303771952271.
21. Diagnosing allergic contact dermatitis through elimination, perception, detection and deduction / K. Pongpairoj et al. American Journal of Clinical Dermatology. 2017. Vol. 18, No. 5. Р. 651–661. doi: 10.1007/s40257-017-0287-8.
22. Burgun A. Basis and perspectives of artificial intelligence in radiation therapy. Cancer Radiotherapie. 2019. Vol. 23. No. 8. Р. 913–916. doi: 10.1016/j.canrad.2019.08.005.
23. Fendrick A.M. Expand predeductible coverage without increasing premiums or deductibles. American Journal of Managed Care. 2020. Vol. 26. No. 2. P. 61–62. doi: 10.37765/ajmc.2020.42393.
Опубліковано
2022-02-08
Сторінки
51-56
Розділ
СЕКЦІЯ 3 ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ