СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ПІДГОТОВЦІ МЕДИЧНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ У ЯПОНІЇ

Ключові слова: медична освіта Японії, інновації, стимуляційне навчання, віртуальна та доповнена реальність, критичне мислення, інтердисциплінарність

Анотація

У статті представлено детальні дослідження інноваційних підходів та стратегій підготовки медичних фахівців у Японії, розглянуто освітні моделі, технологічні рішення та методи навчання, які застосовуються у професійному формуванні майбутніх лікарів, медсестер та інших спеціалістів у сфері охорони здоров’я. Упровадження інновацій, орієнтованих на розвиток навичок критичного мислення медиків, пацієнтоцентрованого підходу в професійній діяльності та міжпрофесійної колаборації, допомагає готувати в країні таких спеціалістів, які здатні ефективно працювати у складних умовах сучасної медицини. У дослідженні висвітлено стратегії підвищення якості медичної освіти як компетентнісний підхід до розроблення навчальних програм для підготовки медичних фахівців та постійного їх оновлення, упровадження клінічного стажування з першого року навчання, використання віртуальної реальності (VR – Virtual Reality) та доповненої реальності (AR – Augmented Reality) у навчальному процесі, особистісний та міждисциплінарний підходи в навчанні та стажуванні лікарів. Екстраполяція японського досвіду підготовки медичних працівників в українські медичні заклади освіти може бути корисною для вдосконалення системи підготовки вітчизняних фахівців із медицини. Мета дослідження полягає у вивченні та систематизуванні сучасних інноваційних методів та підходів у процесі підготовки медичних фахівців у Японії з метою визначення їх ефективності та можливості адаптації таких методів у вітчизняну систему медичної освіти. Основними методами та методологічними підходами для проведення дослідження щодо розвитку медичної освіти в Японії та інновацій у підготовці медичних фахівців був аналіз літературних джерел, зіставний аналіз та експертна оцінка отриманих результатів та висновків. Японія презентує свій унікальний підхід до медичної освіти, синтезуючи традиційні методики та сучасні технології. Японська медична освіта також інтегрує досвід США, адаптуючи його до своєї національної системи підготовки медичних кадрів. Навчання майбутніх медиків акцентоване на їх практичну підготовку з використанням симуляційних технологій та клінічної практики вже з перших років навчання. Інтердисциплінарний підхід до викладання, активне застосування штучного інтелекту в навчальному процесі, а також розвиток професійних компетентностей відіграють ключову роль у підготовці майбутніх медиків. Японські університети також активно інтегрують дослідницький компонент у медичну освіту, спонукаючи студентів до наукової діяльності. Студенти зобов’язані проводити наукові дослідження, метою яких є створення проєктів подальшого розвитку медичної галузі і поліпшення системи охорони здоров’я в країні. Як висновок можна зазначити, що для досягнення високого рівня підготовки медичних спеціалістів у Японії є застосування збалансованого підходу до теоретичного та практичного навчання з використанням симуляційних технологій, інтерактивних методів, інтердисциплінарних зв’язків та сучасних технологій, таких як віртуальна та доповнена реальність, розвиток критичного мислення студентів, комунікативних навичок та міждисциплінарного співробітництва.

Посилання

1. Дудіна О. (2023). Характеристики підготовки лікарів в Японії. Scientific Collection «InterConf», (148), 190–191. URL: https://archive.interconf.center/index.php/conference-proceeding/ar ticle/view/2811 (дата звернення: 15.10.2023).
2. Common competences framework for doctors. (2009). Academy of medical royal colleges. URL: https://www.aomrc.org.uk/wp-content/uploads/2018/03/CCFDAugust-2009-1.pdf (дата звернення: 15.10.2023).
3. Eno C., Correa R., Stewart N. H., Lim J. and Westerman M.E. Milestones Guidebook for Residents and Fellow. Accreditation Council for Graduate Medical Education. 2020. URL: https://www.acgme.org/globalassets/PDFs/Milestones/MilestonesGuidebookforResidentsFellows.pdf (дата звернення: 15.10.2023).
4. Frank J.R., Snell L., Sherbino J., editors. (2015). CanMEDS 2015 Physician Competency Framework. Ottawa: Royal College of Physicians and Surgeons of Canada. URL: https://canmeds.royalcollege.ca/uploads/en/framework/CanMEDS%202015%20Framework_EN_Reduced.pdf (дата звернення: 15.10.2023).
5. Healthcare Resiliencethrough Japanese Tech. (2023). Financial Times. The Government of Japan. Financial Times LTD. URL:https://www.ft.com/partnercontent/thegovernment-of-japan/post-covid-innovations-from-japan-1-healthcare-resilience-through-japanese-tech.html (дата звернення: 15.10.2023).
6. Kuwabara N., Yamashita M., Yee K., Kurahara D. (2015). The evolution of the Japanese medical education system: a historical perspective. Hawai’i Journal of Medicine & Public Health : a Journal of Asia Pacific Medicine & Public Health. 2015 Mar;74(3). P. 96–100. URL: https://europepmc.org/article/pmc/4363931 (дата звернення: 15.10.2023).
7. Morishita M., Iwakuma M. (2022). Diffusion of Innovations from the West and Their Influences on Medical Education in Japan. Oxford Research Encyclopedias. Communication. DOI: https://doi.org/10.1093/acrefore/9780190228613.013.984.
8. Suzuki Y., Gibbs T.& Fujisaki K. (2008). Medical education in Japan: a challenge to the healthcare system.Med Teach. Vol. 30, Issue 9–10. P. 846–850. DOI: 10.1080/01421590802298207.
Опубліковано
2023-12-05
Сторінки
21-26
Розділ
СЕКЦІЯ 3 ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ