ЕКОСИСТЕМА ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ В ОСВІТІ

Анотація

Мета. У статті розглянуто процес цифрової трансформації в освіті, пов’язаний із інтеграцією цифрових технологій у навчання та управління освітніми закладами. Метою дослідження є аналіз наукових оцінок цифрової трансформації, зокрема освітньої екосистеми, наближеної до потреб суспільства та завдань сталого розвитку. Методи. Методами дослідження слугують системний і порівняльний аналіз сучасних вітчизняних та зарубіжних наукових публікацій, узагальнення міжнародного досвіду в оцінках переваг та ризиків цифрових трансформацій в освіті. Результати. Системний підхід дав змогу розкрити тенденції формування нового освітнього середовища, визначивши зовнішні та внутрішні умови цифрової трансформації, зокрема рушійні сили, часові межі та причинно-наслідкові зв’язки трансформаційного процесу. У результатах наголошено на перевагах та ризиках цифрової трансформації. До переваг належить спрощення роботи з інформацією, економія ресурсів і часу, зростання соціальних стандартів, створення цифрової екосистеми відповідно до настанов розвитку сталого розвитку. Водночас цифрова трансформація потребує спеціального обладнання для функціонування цифрових технологій, нових підходів до підготовки викладачів. Загрози існують у використанні електронно-цифрових пристроїв, що потребує формування відповідних цифрових компетентностей, здатності критично оцінювати результати навчальної діяльності. Висновки. У висновках зазначено, що концепція цифрової екоосвіти є оптимальним варіантом цифрової трансформації, оскільки інтегрує технологічні інновації з потребами сталого розвитку, створюючи єдину систему підготовки нової генерації викладачів і студентів у межах етичних і правових норм. Перспективним напрямом є створення функціональної моделі екоосвіти, де цифрові технології управління та навчання поєднуються з формуванням цифрової грамотності, суспільними інституціями, працевлаштуванням студентів тощо.